Політична партія УКРОП є однією з перших серед політсил України, яка проводить публічні президентські праймеріз. Це процедура, що дозволить визначитися із єдиним, сильним і достойним кандидатом на президентські вибори. Зараз у праймеріз УКРОПу беруть участь четверо представників політсили, серед яких і голова Солом’янського осередку партії в місті Києві, член неурядової організації EU-Ukraine Women in Politics Ірина Головатенко.
Ірино, чому Ви вирішили взяти участь у праймеріз?
Після Майдану зміни відбуваються не так швидко, як цього вимагає суспільство. Я вважаю, це через те, що в нашій політиці мало українських жінок, які дійсно прагнуть і знають, як змінити життя українців на краще. Зокрема, от саме моя участь у праймеріз — це той приклад, який би я хотіла надати всім громадянкам України.
А які основні ідеї Вашої програми?
Я не буду абсолютно оригінальною, коли скажу, що її основні засади є саме тими, які вимагає кожна людина, кожен громадянин, який живе в Україні. Тобто це — чесна Україна, справедлива Україна, заможна Україна, сильна Україна. Це Україна для українців, які дійсно хочуть гідно себе почувати громадянами. Свою програму я писала на основі свого досвіду. Оскільки я професійний медійник за освітою, то багато спілкуюся з людьми з різних сфер і знаю їхні проблеми, а головне, я знаю шляхи їх розв’язання.
Ви пропонуєте жінкам проходити річну військову службу поруч з місцем проживання і з правом ночувати вдома. Чим покликана ця ініціатива?
Наша країна має навчитися себе захищати. Тим більше, історія показала, що війна може прийти в наш дім тоді, коли ми цього не чекаємо. Загальновійськовий обов’язок з проходженням служби 1 рік неподалік від дому з ночівлею — важливий і для юнаків, і для дівчат. Жінки показали, що вони готові ставати на захист своєї держави, і не обов’язково із зброєю в руках — можуть бути медиками, волонтерами. Щоб все це правильно організувати, ми повинні використати досвід наших військових, які довели свій професіоналізм і можуть стати добрими інструкторами. Завдяки державній підтримці вони мають передавати свій досвід молоді. Водночас і держава повинна допомагати своєму громадянину. Треба надавати допомогу молоді, яка пройшла військову службу — це або дотації, або квоти на вступ до вищих навчальних закладів, або допомога у підприємницькій діяльності. Наприклад, податкові канікули. Найголовніше, що після проходження військової служби мають бути певні пільги від держави. Ті, хто відслужили, мають знати, що держава їх підтримає і дасть змогу розвиватися.
Антиукраїнська пропаганда. Як, на Вашу думку, треба протистояти цьому?
Це дуже важливе і дуже болюче питання. Росія вкладає у пропаганду великі гроші. Зараз в Україні відбувається процес відключення від аналогового, де люди могли б отримувати інформацію з українських каналів. Це ганебно! Бо держава має забезпечити українців отриманням правдивої інформації про події в Україні українською — це перше. Друге, що не менш важливо, — це підтримувати осередки української мови і культури на місцях. Наведу приклад з моєї поїздки на Донеччину. В місті Бахмут мешкає військовий Володимир, який утримує українську книгарню «Еней», де багато книг сучасних українських авторів. Чоловік намагається привити любов місцевого населення до українських письменників, дати їм можливість читати українські книги. Інший приклад — я дізналася про те, що коли місцеві молодята хочуть справити весілля в українських традиціях — їм дарують вишиванки. Володимир домовився з майстринями з інших регіонів, які ці вишиванки дарують. Мені здається, що і люди, і місцеві адміністрації мають підтримувати саме такі осередки.
Також я вважаю, що люди мають більше подорожувати Україною, бо немає ніяких інших шляхів розбудувати дружні стосунки, окрім тих, коли люди почнуть спілкуватися. Вкрай важливо нарешті змінити в Україні ту тенденцію, коли велика кількість людей ніколи не виїжджала за межі своєї області, а для цього потрібні державні програми, які будуть сприяти внутрішньому туризму. І тоді всі стереотипи, які нав’язує нам пропаганда, будуть зруйновані саме людськими відносинами.
Переселенці 4 роки не можуть скористатися конституційним правом громадянина України, залишаючись без права голосу на місцевих виборах, а також на виборах до парламенту. Чи вважаєте Ви це дискримінацією і який вбачаєте шлях виходу із ситуації?
Переселенці, на мою думку, є найбільшим прикладом українських патріотів, тому що це ті люди, які остаточно вирішили, в якій країні вони хочуть жити і яку країну розбудовувати. Тому, безумовно, ці люди мають отримати право на голосування. Ну і, зокрема, партія УКРОП на рівні Верховної Ради, в нас є група депутатів УКРОПу, виступає за те, щоб вибори відбувалися якраз за відкритими списками. Головна відмінність виборчої системи, яку ми пропонуємо, — в тому, щоб люди голосували за конкретну партію і за конкретну програму. Люди мають обрати той шлях, за яким вони хочуть жити найближчі роки. Крім того, люди мають бачити, хто є в складі цієї партії і, безумовно, саме тоді голосувати за конкретного кандидата на конкретній території. І тим самим показувати вплив кандидата для вирішення їхніх проблем на конкретних місцях. Таке право повинен мати кожен українець, в тому числі і переселенці.
* Материал публикуется на правах рекламы
