Квоти ЄС на сталь: чому українська металургія ризикує зафіксувати падіння на роки

Українська металургія опинилася між двома чинниками тиску: руйнуванням виробничих потужностей унаслідок російських ударів та новими обмеженнями на головному для галузі ринку — європейському. Про це в інтерв'ю польському порталу Strefa Biznesu розповів керівник офісу генерального директора Групи «Метінвест» Олександр Водовіз.

За його оцінкою, йдеться вже не про конкурентоспроможність, а про виживання галузі. Після серії атак значних пошкоджень і зупинок зазнали «Запоріжсталь», «Каметсталь» та інші великі потужності. Водовіз наголошує: металургійні підприємства не можна просто зупинити на тривалий час, а потім без великих витрат повернути до роботи — відновлення печей, енергетики та інфраструктури потребує складних і дорогих робіт.

Паралельно галузь стикається з параметрами європейського ринку. ЄС планує обмежити загальний імпорт сталі приблизно на рівні 18 млн тонн, розподіляючи цей обсяг між країнами через квоти. Для України передбачено близько 600 тис. тонн. У «Метінвесті» такий розподіл вважають несправедливим з огляду на умови роботи української промисловості. «В Україні війна. Ми думаємо не про те, як конкурувати, а про те, як вижити», — зазначив Водовіз.

Найбільше занепокоєння викликає майбутній перегляд квот. У грудні ЄС оцінюватиме обсяги українських поставок за попередні шість місяців і на цій основі визначатиме подальші умови. Через удари та зупинку підприємств експорт у цей період очікувано буде нижчим. Якщо ці показники візьмуть за базу, попереджає Водовіз, занижені квоти можуть закріпитися на строк до 5–10 років.

Обмеження вже позначаються не лише на українських майданчиках. «Метінвест» придбав трубний завод у Румунії, який мав отримувати листовий прокат із «Запоріжсталі». Через квоти та проблеми з виробництвом в Україні підприємство працює з меншим завантаженням і за дефіциту сировини, за словами Водовіза, може зупинитися.

Додатковий виклик — європейський вуглецевий механізм CBAM. У «Метінвесті» вважають, що його застосування до українських підприємств має враховувати воєнні умови та відсутність доступу до тих самих програм декарбонізації, якими користуються виробники ЄС. «Ми готові скорочувати викиди, але наразі не маємо на це коштів», — сказав Водовіз, закликавши розглянути тимчасовий спеціальний режим для України.

Він також наголосив, що збереження української металургії відповідає інтересам самого Євросоюзу: галузь забезпечує робочі місця, податки та експортну виручку, а її подальше скорочення збільшуватиме потребу України у зовнішній фінансовій підтримці. До повномасштабної війни металургія була одним із найбільших платників податків в Україні, а загальні бюджетні надходження від галузі та пов'язаних секторів сягали близько 200 млрд грн.

Тому в «Метінвесті» закликають Брюссель під час перегляду квот не брати за основу лише поточні обсяги виробництва, знижені російськими ударами, а врахувати історичні поставки України та особливі умови воєнного часу. Ключовим завданням галузі Водовіз назвав збереження виробничої бази та доступу до ринку ЄС — без цього відновлення української металургії після війни буде значно складнішим.

За підсумками 2022–2025 років «Метінвест» інвестував у розвиток підприємств 43,6 млрд грн і сплатив понад 82,2 млрд грн податків. Від початку війни компанія спрямувала понад 10 млрд грн на допомогу Україні та її громадянам, з яких 7,3 млрд грн — на потреби Сил оборони в межах ініціативи «Сталевий Фронт». Підприємства компанії також налагодили випуск продукції для фронту, зокрема засобів захисту для військових і техніки.