Метінвест оголошує форс-мажор: обстріли зупинили Запоріжсталь і Каметсталь

Гірничо-металургійна група Метінвест оголошує форс-мажор за низкою контрактів через вимушену зупинку Запоріжсталі та Каметсталі. Про це операційний директор групи Олександр Мироненко розповів у коментарі виданню «Форбс-Україна». За його оцінкою, 2026 рік став одним із найскладніших для компанії.

Тиск на групу формується з кількох напрямів одночасно. З квітня Євросоюз запровадив квоти на поставки металопродукції, які обмежують експорт половиною від минулорічного обсягу – приблизно 1 млн тонн. Квотуються товари з вищою доданою вартістю: рулон, арматура, катанка. Напівфабрикати, зокрема заготовка, під квоти не підпадають. Додатковим чинником стало екологічне мито CBAM.

Другий чинник – блокування росією роботи українських портів. Через це Південний ГЗК, спільне підприємство з партнерами, перебуває в простої, а Центральний і Північний ГЗК працюють лише наполовину. За словами Мироненка, зупинка Південного ГЗК означає до 1 млн тонн руди на місяць, яка йшла на експорт; Північний і Центральний ГЗК відправляли через порти ще близько 0,5 млн тонн. Загалом із експорту через порти випало близько 1,5 млн тонн щомісяця, і це без урахування металопродукції.

Третій чинник – обстріли. У серпні та вересні під удари потрапили Каметсталь і Запоріжсталь, які були змушені зупинитися. Зараз на обох підприємствах триває відновлення та розбирання завалів. На Запоріжсталі працює 8500 людей, на Каметсталі – близько 8000; робота організована позмінно, одночасно на комбінатах перебуває 2500–3000 осіб.

Повне відновлення пошкоджених фондів Запоріжсталі Мироненко оцінює в десятки мільйонів. За його словами, на заводі фактично розірваний виробничий ланцюг. Строки відновлення він коментувати не став, зазначивши, що над цим працюють проєктні команди, і терміни визначать, коли з'явиться розуміння обсягів робіт і потреби в обладнанні.

«По деяких контрактах ми оголошуємо форс-мажор, бо це дійсно форс-мажор. Далі спілкуємося з нашими контрагентами про перенесення термінів контракту або про його скасування. Це багатомільйонні контракти», – сказав операційний директор.

Окремо він наголосив на необхідності розблокувати порти, назвавши це головною проблемою: без відкритих портів навіть відновлені активи не зможуть працювати на повну потужність. Наразі єдиний напрямок експорту для компанії – ринок ЄС, інші закриті через дорогу логістику. Іноді за сприятливої кон'юнктури чавун відвантажується через Польщу до США.

Після зупинки активів у Покровську компанія змушена щомісяця імпортувати близько 250 тис. тонн вугілля. Частину марок постачають із Чехії та Польщі залізницею, але левова частка раніше заходила через українські порти: судна розвантажувалися у портах Великої Одеси, звідти завантажувалися, наприклад, залізорудним концентратом і йшли на експорт. Тепер цей ланцюг зупинений. Метінвест перевів усі коксохімзаводи на максимальні періоди коксування, а логістика вугілля, яке можна привезти залізницею або через порти Польщі чи Констанцу, подорожчала на 50–60%.

Інгулецький ГЗК законсервований із 2024 року: через високі ціни на електроенергію виробництво там неефективне. Мироненко зауважив, що за сприятливої кон'юнктури актив можна відновити, але залізна руда зараз коштує близько $100 за тонну, тоді як для рентабельності потрібно щонайменше $135–150 за тонну залізорудного концентрату. «Таких цін ми поки не бачимо, жоден прогноз не дає довготривалого позитиву на ринку, тому ми змушені тримати цей актив у консервації», – пояснив він.

Собівартість продукції зросла приблизно на 30%, головно через логістику та тарифи на електроенергію. Це не дозволяє планувати великі інвестиції, тож компанія перебуває в режимі стендбай. Частину проєктів, які ще не почали, вже відкинули; будівництво газової генерації та сонячної електростанції поставлено на паузу. Суттєвого скорочення витрат цього року не буде – максимум 15–20%, плани коригуватимуть на наступний рік.

«Ми намагаємося зробити все, що від нас залежить, щоб утримати компанію на плаву. Нажаль доведеться застосувати непопулярні заходи: максимальне скорочення витрат, скорочення персоналу і інші заходи реагування», – заявив Мироненко. За його словами, рішення ще розглядається: насамперед йдеться про адміністративний персонал і залучення підрядних організацій, щоб більше завантажити власних працівників.

Окремо операційний директор звернув увагу на проблеми залізничних перевезень. На його думку, підвищення тарифів Укрзалізниці робить перевезення менш ефективними, а бракує системного рішення щодо забезпечення локомотивами вантажних перевезень на відстані до 150 км від лінії фронту. Перевізник переганяє техніку далі від ключових промислових регіонів – Дніпра та Запоріжжя. Мироненко вважає, що потрібен план сталих залізничних перевезень в умовах воєнного часу, зокрема через задіяння власних локомотиворемонтних потужностей УЗ, контракти з підприємствами ЄС і міжнародне грантове фінансування закупівлі нових локомотивів за принципом «залізничного Рамштайну».

Щодо внутрішнього ринку, Мироненко бачить потенціал зростання продажів в Україні, але він не реалізується, бо країна не захищає власний ринок – зокрема, купує дедалі більше труб у Туреччині. «Фактично це означає, що Україна купує російський метал, тому що турки катають рулон з дешевого російського слябу», – зазначив він.

Говорячи про зелену металургію, операційний директор назвав перехід до неї незворотним, але наголосив, що воюючій країні потрібен перехідний період. За його словами, компанія не має доступу до фінансових ринків і можливості замовити обладнання, але за виплатами перебуває в тих самих умовах, що й європейські виробники. «І все, чого ми зараз просимо від Євросоюзу, – це відтермінування цього мита. Мінімально – 2-3 роки після закінчення війни. В ідеалі – 10 років перехідного періоду для українських виробників», – підкреслив він.

Мироненко також нагадав, що група придбала румунський завод у Яссах за 10 млн євро, який мав стати віддаленим цехом Запоріжсталі. Після запровадження квот ця модель стала нежиттєздатною, і завод може зупинитися; там працює близько 250 людей і ще стільки ж підрядників. За його словами, квота змушує обирати, куди постачати продукцію з більшою дохідністю, і ринок Польщі, здатний забирати весь рулон за вищою ціною, вигідніший, ніж переробка в Румунії.

Зазначається, що завод Промет у Болгарії купує заготовку Каметсталі, яка не обкладається ні митами, ні квотами як напівфабрикат. Активи в Італії та Британії купують сляби у зовнішніх постачальників, оскільки після втрати Маріуполя виробництва слябів в Україні немає. Експансія групи на європейський ринок наразі призупинена, а угода про продаж вугільної компанії у США перебуває на фінальній стадії.

Метінвест – вертикально інтегрована група з видобувних і металургійних підприємств, розташованих переважно в Донецькій, Луганській, Запорізькій і Дніпропетровській областях. Основними акціонерами холдингу є група СКМ (71,24%) і Смарт-холдинг (23,76%), які спільно ним керують; керуюча компанія – ТОВ «Метінвест Холдинг».