РФ почала комплектувати снайперські патрони ORSIS кулями з США та Фінляндії
Російський збройовий завод «Промтехнологія», який випускає гвинтівки та патрони під брендом ORSIS, почав постачати окупаційним військам патрони, споряджені високоточними кулями американського та фінського виробництва. Це свідчить про збереження залежності російського ВПК від імпортних компонентів навіть попри санкції.
За даними журналістського розслідування, з березня 2022 року до лютого 2024 року до Росії завезли понад 10 млн куль виробництва країн НАТО. Значна частина цього обсягу — високоточні кулі калібрів .338 Lapua Magnum та .375 CheyTac, розраховані на стрільбу на великі відстані.
Є непрямі ознаки того, що окремі партії американських куль потрапляли до РФ транзитом через Європейський Союз. Зокрема, ТОВ «ІФ «Тетис»» 8 червня 2022 року отримало декларацію відповідності РОСС RU Д-US.РА01.А.20191/22 на партію куль Hornady. У документі зазначено, що випробувальні документи на цю продукцію були оформлені 28 квітня 2022 року у фінській лабораторії Lapua Test Shooting Lab, номер протоколу 393/16.
Раніше «Промтехнологія» стикалася з дефіцитом американських куль, через що ухвалила рішення перейти на фінські. Судячи з наявної інформації, нещодавно підприємство змогло подолати цю проблему.
У квітні 2026 року російські «воєнкори» повідомили, що снайпери армії РФ почали отримувати від Міноборони Росії патрони для гвинтівок ORSIS, зібрані з американських гільз Peterson та американських куль Hornady. У січні також з'являлася інформація про постачання патронів Hornady для російської армії. Патрони Hornady надійшли разом із гвинтівками ORSIS 5000; окупанти відзначали високу купчастість і точність нових боєприпасів.
Окремо стало відомо, що «Уралвагонзавод» передав окупаційній армії нові партії танків Т-90М «Прорив» і Т-72Б3М. Бойові машини отримали вдосконалений всебічний захист. Т-90М «Прорив» — остання версія російського основного бойового танка Т-90, який є результатом глибокої модернізації радянського Т-72. Т-72Б3М, своєю чергою, є простішою та економічнішою альтернативою Т-90М.
Загалом ситуація вказує на те, що російський оборонно-промисловий комплекс продовжує шукати обхідні шляхи для отримання критично важливих іноземних компонентів. Водночас обсяги таких поставок і подальша динаміка залежатимуть від ефективності експортного контролю з боку країн-виробників, тож остаточні висновки робити зарано.
