Економіст: головний актив України після війни — армія, а не традиційні галузі

Україна опинилася перед необхідністю переглянути засади своєї економіки: модель, що спиралася на традиційні галузі, вичерпала себе. Таку думку висловив викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан.

За його оцінкою, за 35 років незалежності країні так і не вдалося сформувати стійку економічну систему. Спочатку основу тримала інерція радянської промисловості — металургія, хімічна та видобувна галузі, чия конкурентоспроможність значною мірою залежала від дешевих російських енергоносіїв. Згодом на зміну прийшов агросектор із його родючими землями та вигідним розташуванням, а ще пізніше — IT-індустрія, що інтегрувала країну в глобальну технологічну економіку.

Повномасштабна війна радикально змінила картину. Металургію, за словами економіста, фактично знищено, значна частина сільгоспугідь втрачена, експорт ускладнився, а чимало IT-компаній виїхали або скоротили присутність. Українська економіка нині значною мірою залежить від фінансової підтримки союзників.

«Але фінансова допомога не вічна: гроші надходитимуть лише доти, доки триває війна. А як жити далі, коли вона закінчиться?» — зазначає Компан.

На його думку, у добу штучного інтелекту дешева робоча сила, яка колись дала поштовх азійським економікам, уже не є визначальним ресурсом. Сучасна технологічна економіка потребує розробників, науковців, обчислювальних потужностей та енергії, а Україна поки не має тут достатніх переваг.

Тому головним активом міжнародного значення Компан вважає сучасну, згуртовану та боєздатну армію, а також оборонно-промислову інфраструктуру. Він припускає, що після завершення війни Україна могла б запропонувати європейським країнам професійну армію, яку фінансували б держави ЄС. Для Європи це стало б посиленням безпеки, а для українських військових — можливістю продовжити професійну діяльність. США та ЄС, імовірно, зацікавлені й в українському бойовому досвіді, зокрема у протидії безпілотникам.

Водночас економіст визнає: така перспектива навряд чи викличе захоплення в самих українців. Привабливішою виглядала б власна «Кремнієва долина» чи перетворення Києва й Дніпра на фінансові центри, але для цього нині бракує умов.

«Цього разу ми маємо шанс запропонувати західному світові ефективну армію. Тож, можливо, варто скористатися цією нагодою, доки військових-людей ще не замінили роботи, — інакше ми знову ризикуємо залишитися ні з чим», — підсумовує Компан.

Контекст: за даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, у 2025 році Україна посіла 10-те місце у світі за оборонними витратами, демонструючи найвищі темпи зростання. Водночас, за інформацією від посадовців, коштів на покриття оборонних видатків вистачало лише до червня 2026 року. Уряд визнав, що в резервному фонді держбюджету залишилося близько 10% вільних коштів, а Верховна Рада збільшила видатки на безпеку й оборону до 4,4 трлн гривень. Народний депутат Данило Гетманцев повідомляв про додаткові потреби армії у 23,5 млрд євро, а уряд знайшов 70 млрд гривень, не закріплених за оборонними видатками, які можна перенаправити на потреби війська.