Дешева зброя замість дорогої: як росія масштабує виробництво нових дронів і ракет

Про зміну підходу російських виробників пише The Wall Street Journal. За оцінкою видання, така модель дозволяє швидше проходити шлях від випробувань до масового випуску.

Ключова особливість — поєднання відносно невисокої вартості з сучасною електронікою та здатністю оперативно нарощувати обсяги. За даними WSJ, «Бандероль» і «Герань-5» можуть коштувати близько 100 тисяч доларів за одиницю. Для порівняння: американські крилаті ракети Tomahawk та аналогічні російські системи коштують понад 2 мільйони доларів.

Такий розрив у ціні створює складну дилему для протиповітряної оборони. Перехоплювачі, якими збивають відносно дешеві повітряні цілі, самі коштують значно дорожче.

Окрему увагу видання приділяє реактивним «Гераням». На відміну від попередніх гвинтових версій, вони мають вищу швидкість, а сучасні електронні компоненти допомагають точніше визначати цілі та протидіяти перехопленню. Саме поява таких дронів стала одним із чинників, через які Україна та її союзники змушені адаптувати систему протидії повітряним атакам.

За оцінками аналітиків, важливу роль у розвитку нових російських зразків відіграють компоненти китайського походження — зокрема двигуни, навігаційні комп'ютери та електроніка зв'язку. Це дозволяє виробникам не створювати всі технології з нуля, а пристосовувати вже доступні рішення під власні військові системи. Китай заявляє, що контролює експорт технологій, які можуть мати військове застосування. Водночас українські та західні фахівці пов'язують частину компонентів у російських зразках із китайським виробництвом.

Ще одна перевага російського підходу, на яку звертає увагу WSJ, — швидкість. Виробники беруть уже наявні конструкції, змінюють їх, випробовують у бойових умовах і швидко запускають серійне виробництво. Тобто йдеться не обов'язково про принципово нову технологію, а часто про модернізацію наявних систем із додаванням нових компонентів і можливостей. Саме такий цикл — від бойового досвіду до нової версії зброї — скорочує час розробки.

Для України проблема полягає не лише в появі окремих типів російських озброєнь. Змінюється сама модель повітряної війни: росія одночасно застосовує дешеві дрони, реактивні безпілотники, крилаті та балістичні ракети, а також керовані авіабомби. Це дозволяє створювати загрози, різні за швидкістю, висотою та вартістю, що ускладнює побудову ефективної протиповітряної оборони.

Обережно оцінюючи подальший розвиток подій, можна припустити, що інтенсивність повітряних атак надалі залежатиме від того, наскільки швидко російські виробники зможуть нарощувати випуск нових систем і чи вдасться стримувати постачання критичних компонентів. Для України та її партнерів ключовим залишається питання адаптації ППО до комбінованих атак, де ціна перехоплення часто перевищує вартість самої цілі.