Червоний шлам на Миколаївщині: що заважає переробці 50 млн тонн відходів

На двох шламосховищах Миколаївського глиноземного заводу в Галицинівській громаді зберігається близько 50 мільйонів тонн червоного шламу. Це відходи виробництва глинозему, які містять луг, метали, зокрема рідкоземельні та дорогоцінні. Завод не працює від початку повномасштабної війни, тож питання безпеки цих об'єктів і можливого використання накопиченої сировини залишається відкритим.

За словами виконувача обов'язків начальника Миколаївської ОВА Георгія Решетілова, тему почали опрацьовувати на міжнародному рівні ще за керівництва Віталія Кіма. «Як всі бачили в інформаційному просторі, Віталій Кім, перебуваючи в Південній Кореї, порушував ці питання, вони опрацьовувались, є певні напрацювання, йде робота подальша щодо можливості його використання в будівництві доріг», — розповідає посадовець. В ОВА схильні розглядати шлам як вторинну сировину, придатну для досліджень під потреби будівництва чи металургії.

Економіст Олексій Мірошниченко наголошує: підприємство не має коштів на утилізацію чи переробку відходів, а після націоналізації у 2023 році проблема шламосховищ перейшла на регіональний та суспільний рівень. Він порівнює потенційні ризики з аварією в Угорщині півтора десятка років тому і зазначає, що ліквідація подібної катастрофи коштувала б мільярди гривень. «Тобто ми зараз вкладаємо кошти, щоб не витрачати більше коштів у випадку катастрофи», — каже він. На його думку, переробка шламу могла б дати ще й робочі місця та надходження до бюджету.

Досвід рекультивації вже є. Завідувачка кафедри екології Чорноморського національного університету імені Петра Могили, докторка біологічних наук Людмила Григор'єва розповідає, що науковий центр прикладних екологічних досліджень університету працював із заводом у 2004–2016 роках над проблемою пилення. Частину першого шламосховища вкрили штучним ґрунтом і засадили рослинністю. «Думали і оцінювали, як зробити оцей прошарок гумусу для того, щоб створити органічне депо для рослини — ми це знайшли. А крім цього, ми знаходили рослини: які наші, для наших температурних режимів, для вітрових режимів», — каже науковиця. Водночас вона зауважує, що окрім токсичних речовин у шламі є й дорогоцінні елементи, навіть золото.

Директор Інституту нанотехнологій та органічних продуктів Тимур Левда разом із колегами досліджував різні способи застосування шламу, зокрема як будівельного матеріалу. Найбільш економічно доцільним, за його словами, виявилося використання в сільському господарстві після нейтралізації лугу. «Це — виробництво меліорантів. А потім цей меліорант, коли ми його вже дослідили. І ми отримали гарні показники приросту врожайності, на фоні зменшення засоленості ґрунтів», — розповідає він, додаючи, що матеріал виявив властивості і меліоранту, і добрива та позитивно вплинув на біоту ґрунту.

Інженер-хімік і приватний підприємець Олександр Васюта вважає, що потужностей заводу достатньо для вилучення цінних компонентів. За його оцінкою, у шламі міститься до 40 відсотків оксиду заліза, близько 10 відсотків оксиду титану та до 15 відсотків оксиду алюмінію. «Якщо його переробити в залізний сурік, який є складовою лакофарбових виробів, виробів із пластмаси, то його ринкова ціна — від півтора до двох доларів за кілограм. 400 кілограмів помножте на два — 800 доларів», — каже він. За його словами, з однієї тонни шламу потенційно можна отримати продукції на понад тисячу доларів, а рідкоземельні метали, яких менше, коштують ще дорожче.

Виконувач обов'язків генерального директора підприємства Олексій Медвідь каже, що завод готовий розглянути технологію переробки, якщо її запропонують. Якщо ж для її впровадження знадобляться нові капіталовкладення та обладнання, це питання до інвестора, який придбає підприємство.

Щодо впливу на довкілля, генеральний директор обласного центру контролю та профілактики хвороб Дмитро Макаров повідомляє, що фахівці періодично моніторять питну воду зі свердловин, ґрунт і повітря в Галицинівській громаді. У 2026 році впливу пилення на їхню якість не виявили. Втім, раніші дослідження фіксували перевищення окремих речовин: «У 2024 році на території селища Лимани було відібрано вісім проб питної води зі свердловин — з них дві були з перевищенням за вмістом миш'яку. І на території селища Лупареве було відібрано 12 проб води — з них чотири були з перевищенням по стронцію і миш'яку». За його словами, це могло бути пов'язано з впливом шламосховища на підземні горизонти, але для точної причини потрібна наукова експертиза.

Місцеві жителі тим часом відчувають наслідки. Фермер Сергій Тютюнник, який обробляє землю в Прибузькому Галицинівської громади, каже, що шлам інколи долітає і до його села. «В основному, звісно, за розою вітрів дістається Лиманам, але коли вітер змінюється — от, наприклад, зараз вітер сюди: позавчора там стояв купол червоний. Ми ж дихаємо цим всім», — розповідає він. За його словами, полив шламу вже не такий, як раніше.

Керівник заводу запевняє, що друге шламосховище поливають щодня з 09:00 до 18:00, а за потреби — і вночі. «Червоний шлам сам собою, звісно, шкідливий, тому що в ньому є луг — це те, що шкодить, в принципі... Але ніхто ж не говорить, що під час пилення ця вся хмара пішла на одну людину, на одне село», — каже Медвідь, додаючи, що шлам дуже дрібнодисперсний, за консистенцією подібний до борошна.

Нині на заводі працюють приблизно 400 людей, близько сотні з них — охоронці, решта підтримує обладнання та обслуговує два шламові поля. Перше шламосховище вивели з експлуатації у 2008 році, і воно досі становить небезпеку: у чаші «А» міститься приблизно 1,2 мільйона кубів лужної води, а чаша «Б» пилить через кут підготовки шламу. За роки простою з 2022-го вдалося відновити до 70 відсотків засобів пилопригнічення, тоді як система автоматичного реагування на пориви вітру була знищена російськими обстрілами. Одне поле експлуатується з 1979 року, тут накопичилося 28 мільйонів тонн шламу; у 2008 році завод перейшов на нову технологію. На другому полі площею 140 гектарів зберігається близько 20 мільйонів кубометрів шламу за технологією сухого складування, яку на підприємстві називають найсучаснішою.

Подальший розвиток подій залежить від того, чи з'явиться життєздатна технологія переробки та інвестор, готовий вкладатися в неї. Наразі жодних остаточних рішень ні щодо промислового використання шламу, ні щодо повної рекультивації шламосховищ не ухвалено.