ГМК зазнає найглибшої кризи: удари, блокада портів і квоти ЄС тиснуть на галузь

Серпневі атаки на «Запоріжсталь» та «АрселорМіттал Кривий Ріг» завдали суттєвої шкоди доменному виробництву та енергетичній інфраструктурі. Ці два підприємства забезпечують близько 72% українського виробництва сталі, тому їх тривалий простій може скоротити загальний випуск сталі приблизно на 2 млн тонн до кінця 2026 року.

Експортні потоки додатково стримує блокада чорноморських портів. За оцінкою президента «Укрметалургпрому» Олександра Каленкова, можливі втрати експорту металопродукції перевищують 50% поточних обсягів. Зберегти постачання вдасться переважно для окремих високомаржинальних категорій, таких як труби та залізничні колеса, однак логістика для них також дорожчає. Проблеми виникають і у виробників продукції з вищою доданою вартістю: у липні «Сентравіс» законсервував виробничий майданчик в Ужгороді через скорочення квот для українських виробників у ЄС.

Гірничо-збагачувальний сектор перебуває у ще складнішій ситуації. Наприкінці липня зупинився Південний ГЗК через неможливість відвантажувати накопичену руду морем. Інгулецький ГЗК простоює з 2024 року через високі ціни на електроенергію та логістику. Випуск на Об'єднаному ГЗК «Метінвесту», до якого входять Північний, Центральний та Інгулецький комбінати, у серпні може скоротитися приблизно на третину.

Для експортерів руди повноцінної альтернативи морю немає. Майже половина довоєнного морського експорту залізної руди спрямовувалася до Китаю. За цін близько $95–105 за тонну додаткова логістика через західні порти на рівні $50–60 за тонну робить такі поставки економічно недоцільними. Експортери руди можуть втрачати щомісяця щонайменше 500 тис. тонн експорту або 30–40% експортного потенціалу.

«Ми раніше припускали, що лише через морську блокаду втрата випуску залізорудної продукції у другому півріччі становитиме 35%. Але з огляду на тривале призупинення найбільших металургійних комбінатів виробництво ЗРС може впасти на 50%», — зазначив головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко.

Наслідки кризи виходять далеко за межі самої металургії. ГМК, з урахуванням ланцюгів постачань, формує близько 5,5% ВВП України та приблизно 15% експортної виручки. У 2025 році експорт галузі перевищив $6 млрд. Прямі втрати від блокади портів оцінюються у $150–200 млн щомісяця, але ця цифра не враховує непрямих наслідків — подорожчання імпорту сировини, втрат від простою, падіння продуктивності та скорочення ефекту масштабу.

Криза вже вдарила по вантажній базі «Укрзалізниці», яка скоротилася приблизно на чверть, та по бюджетним надходженням: у 2025 році найбільші металургійні компанії сплатили до бюджетів усіх рівнів понад 33 млрд грн.

Допомогти галузі могли б скасування торговельних бар'єрів для української металопродукції на ринку ЄС, як це було у 2022 році, а також звільнення України від дії CBAM. Також критично важливим залишається відновлення безпечної роботи чорноморських портів, оскільки саме морська логістика дозволяє зберігати рентабельність масового експорту руди, чавуну та сталі. У GMK Center попереджають, що без швидких і скоординованих рішень українського уряду та міжнародних партнерів нинішня криза може мати для ГМК важчі й триваліші наслідки, ніж потрясіння першого року повномасштабної війни.