Квоти ЄС на сталь: як воєнні руйнування можуть зафіксувати падіння української металургії

Після серії російських атак «Запоріжсталь», «Каметсталь» та інші великі виробничі майданчики зазнали серйозних пошкоджень і зупинок. За словами керівника офісу генерального директора Групи «Метінвест» Олександра Водовіза, ситуація в галузі настільки складна, що вже йдеться не про конкуренцію, а про виживання української сталеливарної промисловості. Металургійні підприємства не можна просто зупинити на тривалий час, а потім без значних витрат повернути до роботи: пошкодження печей, енергетики та інфраструктури потребують складного й дорогого відновлення.

Паралельно галузь стикається з обмеженнями на своєму ключовому ринку. ЄС планує обмежити загальний імпорт сталі приблизно до 18 млн тонн, розподіляючи цей обсяг між країнами за квотами. Для України передбачено близько 600 тис. тонн. У «Метінвесті» такий розподіл вважають несправедливим з огляду на умови роботи української промисловості. «В Україні війна. Ми думаємо не про те, як конкурувати, а про те, як вижити», – зауважив Водовіз.

Найбільше занепокоєння викликає майбутній перегляд квот. У грудні ЄС оцінюватиме обсяги українських поставок за попередні шість місяців і на цій основі визначатиме подальші умови. Через російські удари та зупинку підприємств експорт у цей період закономірно буде нижчим. Використання таких показників як бази, попереджає Водовіз, може зафіксувати занижені квоти на тривалий період – до 5–10 років, що вплине на доступ України до європейського ринку.

Обмеження вже позначаються не лише на українських підприємствах. «Метінвест» придбав трубний завод у Румунії, який мав отримувати листовий прокат із «Запоріжсталі». Через квоти та проблеми з виробництвом в Україні підприємство працює з меншим завантаженням і, за словами Водовіза, за дефіциту сировини може просто зупинитися.

Додатковий виклик – європейський вуглецевий механізм CBAM. У «Метінвесті» вважають, що його застосування до українських виробників має враховувати воєнні умови та відсутність доступу до тих самих програм декарбонізації, якими користуються виробники ЄС. «Ми готові скорочувати викиди, але наразі не маємо на це коштів», – зазначив Водовіз, закликавши розглянути тимчасовий спеціальний режим для України.

За його словами, збереження української металургії відповідає інтересам самого Євросоюзу: галузь забезпечує робочі місця, податки та експортну виручку, а її подальше скорочення збільшуватиме потребу України у зовнішній фінансовій підтримці. До повномасштабної війни металургія була одним із найбільших платників податків в Україні, а загальні бюджетні надходження від галузі та пов’язаних із нею секторів становили близько 200 млрд грн.

Тож у «Метінвесті» закликали Брюссель під час перегляду квот не брати за основу лише нинішні обсяги виробництва, штучно знижені російськими ударами, а врахувати історичні поставки України та особливі умови воєнного часу. Ключовим завданням галузі Водовіз назвав збереження виробничої бази та доступу до ринку ЄС – без цього відновлення української металургії після війни буде значно складнішим.