Металургія України: падіння виробництва, втрата ринків і пошук рішень

Металургійна галузь України переживає глибоку кризу, спричинену низкою взаємопов'язаних факторів. За даними учасників ринку, виробництво сталі суттєво впало, а меткомбінати стикаються з безпрецедентними викликами, які ставлять під питання саме існування галузі. Зупинка металургійних підприємств автоматично скорочує завантаження суміжних активів: у серпні виробництво на гірничо-збагачувальних комбінатах знизилося приблизно на 40%.

Ситуацію погіршує одночасний вплив кількох чинників: російські удари по інфраструктурі, висока вартість та дефіцит електроенергії, блокада морських портів, підвищення залізничних тарифів, нестача локомотивів і вагонів, а також нові торговельні обмеження з боку Європейського Союзу. У компанії «Метінвест» зазначають, що ці виклики поставили українську металургію «на межу виживання».

Масштаб проблеми виходить далеко за межі самої галузі. За оцінкою генерального директора GMK Center Станіслава Зінченка, гірничо-металургійний комплекс забезпечує близько 40% роботи «Укрзалізниці», 30–40% вантажної бази портів та 10–20% роботи машинобудування. Відповідно, подальше скорочення металургії матиме мультиплікативний ефект для всієї економіки.

Терміни відновлення зупинених підприємств наразі невідомі. Фахівці продовжують оцінювати пошкодження «Запоріжсталі» та «Каметсталі». За словами Зінченка, відновлення великих виробничих потужностей може затягнутися через необхідність розбору завалів, виготовлення нового обладнання та складність його доставки в умовах війни.

Окремою проблемою залишається доступ до європейського ринку, куди раніше спрямовувалося понад 80% українського металургійного експорту. Нові квоти ЄС, які діятимуть із липня 2026 року, можуть скоротити постачання української металопродукції на 60% проти 2025 року — до близько 1,05 млн тонн.

У «Метінвесті» оцінюють, що разом із витратами на CBAM нові обмеження можуть коштувати компанії майже €700 млн експортної виручки на рік. «Закритий для нас європейський ринок означає неминуче скорочення потужностей і зупинку заводів», — заявив Зінченко.

Паралельно Україна втрачає і внутрішній ринок. Якщо раніше частка імпорту в споживанні сталі становила 10–20%, то зараз вона наблизилася до 50%. Із приблизно 4 млн тонн внутрішнього споживання вже близько 2 млн тонн припадає на імпорт, переважно з Туреччини та Китаю. Внесок металургії у ВВП також скоротився: з приблизно 10,3% до повномасштабної війни до близько 5,5% торік.

Криза створює й соціальні ризики. За оцінкою GMK Center, галузь забезпечує близько 70 тис. прямих робочих місць і ще приблизно 280 тис. — у суміжних секторах. Великі комбінати залишаються ключовими роботодавцями та платниками податків у Запоріжжі, Кривому Розі, Кам'янському та інших промислових містах.

Для виходу з кризи бізнес пропонує комплекс рішень. «Метінвест» виступає за створення окремого Фонду відновлення ГМК за аналогією з енергетичним сектором, компенсаційного механізму для зруйнованих підприємств із можливим фінансуванням до $100 млн на проєкт, а також використання міжнародної допомоги та конфіскованих російських активів. На думку представників галузі, важливими є переговори з ЄС щодо пом'якшення квот на українську сталь та запровадження спеціального режиму CBAM на період війни.

Критичним залишається відновлення морської логістики: за оцінками галузі, без стабільної роботи чорноморських портів металургійні комбінати не зможуть вийти на економічно виправдані обсяги виробництва. У серпні цього року експорт чавуну з України впав до нуля через блокаду портів. Якщо ситуація не зміниться, українські експортери можуть втратити свою частку на світовому ринку.

У галузі попереджають: без комплексної підтримки Україна ризикує одночасно втратити експортні ринки, внутрішній ринок і виробничу базу, від якої залежать залізниця, порти, машинобудування та економіка промислових регіонів.