«Шахтар Сталеві»: ветерани на милицях ідуть до чемпіонства України з ампфутболу

Український ампфутбол демонструє помітне зростання: команда «Шахтар Сталеві», створена за ініціативи донецького клубу, вже має бронзу чемпіонату України та срібло Кубка. Тепер колектив ставить перед собою амбітніше завдання — здобути чемпіонський титул.

Історія проєкту розпочалася 21 лютого 2024 року, коли в селі Щасливе на Київщині відбулося перше тренування. «Шахтар» став першим клубом УПЛ, який узявся за розвиток ампфутболу. Головним тренером призначили Богдана Білька, який раніше працював у дитячій академії клубу. Для нього новий напрямок вимагав ґрунтовного переосмислення звичних футбольних методик.

«На перших етапах я активно навчався, шукав інформацію, яка б мені дозволила якісно готувати гравців. Спілкувався з провідними тренерами», — розповів Білько. Клуб навіть організував онлайн-консультацію з досвідченим фахівцем, аби розібратися в тонкощах дисципліни.

Унікальність «Сталевих» полягає в кадровому складі: усі гравці — ветерани та чинні військовослужбовці. За словами тренера, така ситуація рідкісна навіть за світовими мірками. «Це унікальний досвід. Унікальний взагалі для світового ампфутболу, для європейського. Це нелегко», — визнає він.

Через специфіку контингенту склад доводиться постійно оновлювати. «Гравці приходять, отримують підготовку, доходять до певного рівня, а потім за сімейними обставинами припиняють заняття або їдуть у відрядження по службі. Хтось повертається на фронт», — пояснює Білько. Минулого року основа команди змінювалася тричі.

Серед тих, хто залишається з колективом майже від самого початку, — Андрій Герасимчук. До війни футбол не відігравав у його житті значної ролі. Усе змінилося навесні 2024-го, коли під час реабілітації в лікарні його відвідав Андрій Пятов і запросив на тренування. «Уже з наступного тижня я спробував, поїхав. І до цього часу я в цій команді. Мабуть, першою емоцією був страх. Бо футбол сам по собі важкий вид спорту», — згадує ветеран. Додатковою перевагою стало те, що в нього збереглася права нога, а він правша, тож адаптація до роботи з м’ячем відбулася швидше.

Найважчим випробуванням виявився ранок після першого заняття, коли боліли всі м’язи. Натомість порозуміння з партнерами склалося легко — через схожий життєвий досвід. Гравці часто звертаються одне до одного за позивними.

Тренувальний процес має свою специфіку. Польові гравці використовують дві милиці й одну ногу, а технічні дії виконують стопою, п’ятою та підошвою. Воротарі діють однією рукою, а тіло фіксує бандаж, тому їхні вправи частково запозичені з футзалу. Команда тренується двічі на тиждень по півтори години, щомісяця збирається на дводенні збори, а в проміжках гравці виконують індивідуальні програми.

Підтримку проєкту цьогоріч започаткував BTN Foundation, який разом із Shakhtar Social відкрив мережу центрів ампфутболу BTN: Start у Білій Церкві, Білогородці та Ірпені. Підприємець та ІТ-інвестор Роман Балашов наголошує на важливості командності: «У „Шахтар Сталеві“ особливо відгукується командність. Тут спорт — це не лише тренування та матчі, а й люди поруч, спільна мета та відчуття приналежності».

Для самих гравців проєкт виходить за межі спортивних результатів. «Кожен по-своєму розуміє посттравматичний синдром. Якщо ти хочеш соціалізуватися, треба до чогось себе привчати — теніс, футбол, біг. Будь-який вид спорту дає поштовх до життя», — переконаний Герасимчук, який паралельно освоює скелелазіння.

Головна ціль колективу на найближчу перспективу визначена чітко. «Мрія і мета на кожен день, щоб ми стали чемпіонами України», — підсумовує Богдан Білько.