Ветеран з Вінниччини відкрив виробництво копченого м'яса після поранення

Ветеран російсько-української війни Володимир Раду із Ямпільського району Вінницької області після повернення з фронту розпочав власну справу. Разом із дружиною Наталею вони виробляють копчені м'ясні делікатеси, а стартовий капітал — грант від Українського Червоного Хреста — склав 100 тисяч гривень.

Нині виробництво тимчасово призупинено: родина облаштовує нове приміщення, щоб привести його у відповідність до санітарних вимог і підготуватися до розширення бізнесу.

До повномасштабної війни Володимир працював трактористом. У 2023 році його мобілізували до Збройних сил України. Після навчання у Смілі чоловіка направили на Запорізький напрямок, де він служив водієм-механіком евакуаційного танка — підрозділ займався вивезенням поранених з поля бою.

18 грудня 2023 року військового нагородили відзнакою «Золотий хрест». А вже у січні 2024-го поблизу Малої Токмачки він зазнав поранення.

«Осколком мені повністю пробило коліно. Воно вже ніколи не згинатиметься. Для ходьби цього вистачає, але ми вже вчимося жити з тим, що є. Здоров'я назад ніхто не поверне», — розповів ветеран.

Після поранення Володимир переніс операції та пройшов реабілітацію у Хмільнику та Вінниці. У серпні 2024 року його демобілізували, згодом встановили інвалідність ІІІ групи.

Спершу про власний бізнес чоловік не думав — головним було відновлення. Проте під час реабілітації у Хмільнику йому запропонували взяти участь у грантовій програмі Українського Червоного Хреста.

«Хотілося не сидіти вдома, а працювати, бути потрібним, забезпечувати сім'ю», — каже Володимир.

Бізнес-план підготувала дружина Наталя. На грантові кошти родина придбала професійну коптильну камеру, холодильне обладнання, робочі столи та інші необхідні речі. Раніше подружжя лише іноді переробляло м'ясо для власних потреб, тож технологію опановувало самостійно: дивилися навчальні відео, вивчали способи маринування, консультувалися з продавцями обладнання.

В асортименті з'явилися копчені курячі крила та стегна, свиняча підчеревина і ковбаси. Пробували також коптити скумбрію, але через високу собівартість від неї відмовилися. У родинному бізнесі обов'язки розподілили так: Наталя відповідає за маринування, Володимир — за процес копчення.

Перші замовлення надходили від сусідів і знайомих, згодом про продукцію дізналися й у навколишніх селах. Окремим напрямком стали замовлення для українських військових: волонтери купували копчене м'ясо для передачі захисникам. Продукцію вакуумували, щоб вона довше зберігалася.

«Є волонтерка із сусіднього села, яка регулярно возить допомогу хлопцям на фронт. Ми готували для них копчене м'ясо, вакуумували його, щоб довше зберігалося. Навіть з Одеси волонтери перед Великоднем робили у нас замовлення для захисників», — поділився ветеран.

Попри успішний перший рік роботи, зараз виробництво на паузі. Причина — потреба облаштувати приміщення згідно з вимогами до виробництва харчової продукції: потрібні утеплення, підведення води та окремі зони.

«Для виробництва м'ясної продукції потрібно дотримуватися санітарних норм. Потрібна вода, відповідні умови, окремі приміщення. Тому зараз будуємо нове приміщення, щоб усе відповідало вимогам. Це не кінець. Це пауза перед розширенням», — говорить Володимир.

У майбутньому подружжя планує налагодити співпрацю з місцевими господарствами та купувати у них курятину й іншу сировину для подальшої переробки.