Ветеран з Вінниччини запустив виробництво копченого м'яса після поранення

11 серпня 2026, 14:58 ·542 слівредакція

Володимир Раду з Ямпільщини, який втратив можливість повноцінно згинати коліно після поранення на війні, разом із дружиною Наталею започаткував сімейний бізнес із виробництва копченостей. На обладнання родина отримала грант у 100 тисяч гривень від Українського Червоного Хреста.

На Вінниччині родина ветерана російсько-української війни Володимира Раду з Ямпільського району організувала власне виробництво копчених м'ясних виробів. Підприємство з'явилося після того, як чоловік зазнав важкого поранення на фронті та був демобілізований.

До повномасштабного вторгнення Володимир працював трактористом. У 2023 році його мобілізували до Збройних сил України. Після навчання у Смілі він служив водієм-механіком евакуаційного танка на Запорізькому напрямку — підрозділ займався вивезенням поранених з поля бою. У січні 2024 року поблизу Малої Токмачки військовий отримав поранення: осколок пробив коліно, яке, за словами ветерана, вже ніколи не згинатиметься.

Після операцій та реабілітації у Хмільнику і Вінниці чоловіка остаточно демобілізували у серпні 2024 року. Йому встановили інвалідність III групи. Саме під час відновлення у Хмільнику Володимиру запропонували взяти участь у грантовій програмі Українського Червоного Хреста. Ветеран зізнається, що спершу не думав про бізнес, але ідея працювати та забезпечувати сім'ю його зацікавила.

Бізнес-план підготувала дружина Наталя, яка раніше разом із чоловіком лише переробляла м'ясо для власних потреб. На грантові 100 тисяч гривень родина придбала професійну коптильну камеру, холодильне обладнання, робочі столи та інший інвентар. Технологію виробництва подружжя опановувало самостійно — через навчальні відео, консультації з продавцями обладнання та практичні спроби.

В асортименті з'явилися копчені курячі крила та стегна, свиняча підчеревина і ковбаси. Від копчення скумбрії вирішили відмовитися через високу собівартість. Обов'язки розподілили так: Наталя займається маринуванням, Володимир — процесом копчення. Першими клієнтами стали сусіди та знайомі, згодом замовлення почали надходити з навколишніх сіл.

Окремим напрямком стали замовлення для військових. Волонтери, зокрема з Одеси, перед Великоднем купували копчене м'ясо для передачі захисникам. Продукцію вакуумували, щоб вона довше зберігалася.

Нині виробництво тимчасово призупинено. Родина облаштовує нове приміщення, щоб привести його у відповідність до санітарних вимог для виробництва харчової продукції: потрібне утеплення, підведення води та окремі зони. Володимир наголошує, що це не кінець, а пауза перед розширенням. У планах — співпраця з місцевими господарствами для закупівлі сировини.