Дефіцит боєприпасів на Заході: експерт вказує на структурну слабкість оборонної бази

Скорочення західних арсеналів високоточної зброї дедалі частіше описують як прямий наслідок бойових дій в Україні та на Близькому Сході. Проте такий погляд, на думку позаштатного старшого наукового співробітника Інституту Хадсона Джана Касапоглу, змішує причину й наслідок. У своїй статті він зазначає, що нинішні конфлікти лише оголили структурну слабкість збройних сил США та їхніх союзників, а не створили її.

«Захід зіткнувся з нестачею ракет і перехоплювачів не тому, що вів надто багато воєн. Він зіткнувся з нею тому, що протягом трьох десятиліть планував так, ніби велика війна стала неможливою», – наводить слова експерта автор публікації.

За його оцінкою, сучасні збройні конфлікти поглинають високоточні боєприпаси швидше, ніж демократичні країни здатні їх виробляти. Саме ця невідповідність між темпами витрат і темпами виробництва визначає нинішню ситуацію з запасами.

«Нині часто можна почути думку, що спорожнілі арсенали американських збройних сил — це наслідок конфліктів в Україні та на Близькому Сході. Однак точніше було б сказати, що ці конфлікти оголили структурну слабкість збройних сил США та їхніх союзників. Тому покладати провину на сучасні військові операції США чи Європи — це все одно що плутати дим із вогнем, перетворюючи аргумент на користь посилення стримування на аргумент на користь стратегічного відступу», — переконаний Касапоглу.

На підтвердження своєї тези він посилається на дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS). Згідно з ним, передача озброєнь Україні була лише частковим чинником скорочення американських запасів, критично важливих для потенційних конфліктів на Близькому Сході та в західній частині Тихого океану. Із 102 категорій обладнання, переданого Україні, суттєвий збіг із відповідними потребами мали лише чотири: Patriot, ATACMS, HARM і Stinger.

«Війни на пострадянському просторі та Близькому Сході спричинили реальні витрати, але не вони створили систему, яка виявилася нездатною їх витримати», — наголошує автор статті.

Коріння проблеми експерт убачає в стратегічних підходах, сформованих після завершення холодної війни. Він нагадує, що в Основоположному акті НАТО — Росія 1997 року сторони заявляли, що більше не вважають одна одну противниками, а Європейська стратегія безпеки 2003 року оцінювала масштабну агресію проти держави-члена як малоймовірну.

Такі припущення, за словами Касапоглу, згодом безпосередньо позначилися на структурі збройних сил, оборонних закупівлях і промисловій політиці. Зокрема, британський Стратегічний огляд оборони і безпеки 2010 року передбачав скорочення парку основних бойових танків Challenger 2 приблизно на 40%, а важкої артилерії — приблизно на 35%.

Окремим свідченням уразливості стратегічних запасів є дані, які раніше оприлюднювали представники Пентагону: протягом перших кількох місяців операції Epic Fury США випустили по цілях в Ірані стільки боєприпасів, що це призвело до дефіциту та виявило проблеми в промисловій базі.

З огляду на наведені оцінки, ключовим питанням для США та їхніх союзників залишається не стільки обсяг наявних арсеналів, скільки здатність оборонно-промислового комплексу швидко нарощувати випуск високоточної зброї. Якщо темпи виробництва не вдасться суттєво підвищити, дефіцит, імовірно, зберігатиметься й надалі, впливаючи на планування стримування. Водночас конкретні терміни виправлення ситуації залежатимуть від рішень у сфері закупівель і промислової політики, які поки що лишаються предметом дискусій.