Іспанську вугільну шахту перетворили на озеро: як це змінило регіон

У регіоні Галісія на північному заході Іспанії завершили унікальний проєкт з ренатуралізації промислової території: колишня вугільна шахта Ас-Понтес тепер є озером площею близько 865 гектарів. Це один із найбільших штучних водоймів у країні, створених на місці гірничих розробок.

Історія цього місця сягає 1940-х років, коли тут розпочали видобуток лігніту — різновиду бурого вугілля. За майже шість десятиліть роботи з надр вилучили приблизно 260 мільйонів тонн цієї сировини. Інтенсивний видобуток призвів до утворення кар'єру глибиною понад 300 метрів, а його площа була співставна з 1600 футбольними полями.

У 2007 році шахту закрили через посилення екологічних вимог Європейського Союзу до вугільної енергетики. Після цього постало питання, що робити з гігантською порожниною. Інженери розробили проєкт затоплення кар'єру, але просте наповнення водою було неможливим — потрібно було ретельно прорахувати джерела води, швидкість заповнення та потенційні зміни хімічного складу.

Роботи стартували у 2008 році, а завершилися через чотири роки. За цей час до колишньої шахти надійшло близько 547 мільярдів літрів води. Науковці Університету Ла-Коруньї відстежували процес формування водойми та зміну його характеристик.

Однією з особливостей нового озера стало утворення двох різних водних шарів, розділених так званим хемокліном — межею між шарами з різними хімічними властивостями. Верхній шар містить більше кисню та має слабкокисле середовище, тоді як нижній, що знаходиться на значній глибині, практично позбавлений кисню і вирізняється вищою кислотністю. Як встановили дослідники, така стратифікація виникла через надходження води з кількох джерел: відмінності в температурі та мінеральному складі перешкоджали повному змішуванню шарів.

Сьогодні територія колишньої шахти кардинально змінилася. На березі озера облаштували піщаний пляж, проклали природні стежки, а водойма отримала міжнародний екологічний сертифікат «Блакитний прапор», що враховує якість води та безпеку території. На місці колишніх промислових відвалів поступово сформувалися луки, чагарники, ліси та заболочені ділянки. Це створило умови для диких тварин, зокрема оленів.

Озеро використовують для відпочинку та водних розваг — тут катаються на байдарках і каное. Для міста, яке раніше значною мірою залежало від вугільної промисловості, ця територія стала новим туристичним ресурсом, що дозволяє диверсифікувати місцеву економіку.

Цей приклад демонструє, як промислові об'єкти після закриття можуть отримати друге життя, перетворюючись на природні зони, що слугують людям та екосистемам.