Казахстан відмовився закривати паливний дефіцит Росії: що стоїть за рішенням

Павлодарський нафтохімічний завод та Атирауський НПЗ відмовилися скористатися квотами на постачання бензину АІ-92 до Росії, які їм виділило Міністерство енергетики Казахстану. Павлодарське підприємство отримало дозвіл на експорт 17,5 тис. т пального ще в липні, Атирауський НПЗ — аналогічну квоту в серпні. Обидва заводи залишили виділені обсяги для внутрішнього ринку.

Офіційно причиною відмови названо несприятливі комерційні умови. Водночас, за даними Служби зовнішньої розвідки України, казахстанський бізнес враховує ризики, пов'язані зі співпрацею з російськими компаніями. Серед ключових факторів — можливість вторинних санкцій, труднощі з платежами через обмеження для російського банківського сектору та загроза ускладнень у відносинах із західними фінансовими і логістичними партнерами. Окремо розвідка вказує на ризики для експорту казахстанської нафти до Європи.

Ситуація на внутрішньому ринку також відіграла роль. Влітку попит на автомобільне пальне в Казахстані традиційно зростає, а скорочення російських поставок нафтопродуктів до Центральної Азії та Афганістану посилює потребу в місцевих ресурсах. За даними розвідки, російський експорт бензину в цьому напрямку впав на 34%, авіаційного гасу — на 90%. Тож казахстанські НПЗ не бажали спрямовувати додаткові обсяги на російський ринок.

Росія активізувала пошук пального за межами країни на тлі власного дефіциту. У червні Білорусь поставила до РФ 141 тис. т бензину — це найбільший місячний обсяг за весь час спостережень. Індія також долучилася: перша партія пального прибула 5 серпня, постачальником виступила компанія Nayara Energy, акціонером якої є «Роснефть». Вантаж доставляли складним морським маршрутом із перевалкою біля Єгипту. Однак індійські поставки не стали швидким рішенням: частина бензину залишалася на танкерах через суперечки щодо ціни, імпортний АІ-92 пропонували значно дорожче за внутрішні біржові котирування.

Марокко також фігурує серед джерел: у липні до Мурманська прибула партія близько 30 тис. т бензину АІ-92, закуплена для «Лукойла». Пальне й тут не квапилися розвантажувати через цінові розбіжності.

Росія раніше вже зверталася до Казахстану по допомогу. У червні Москва просила близько 50 тис. т бензину АІ-92, у липні йшлося про можливу передачу 50 тис. т бензину А-92 та А-95. У Казахстані тоді побоювалися дефіциту на власному ринку та санкційних наслідків.

Наприкінці серпня Росія домовилася з Казахстаном про переробку своєї нафти на НПЗ «Конденсат» у Західно-Казахстанській області. За угодою до 70% вироблених бензину та дизельного пального планують повертати до РФ, решту 30% — залишати в Казахстані. Потужність «Конденсату» значно менша за великі заводи: до 850 тис. т нафти на рік, що дозволяє виробляти до 200 тис. т бензину та стільки ж дизпального.

Відмова великих казахстанських НПЗ демонструє: навіть за наявності політичних домовленостей Москва не отримує автоматичного доступу до додаткового пального. Підприємства зважують комерційні умови, потреби внутрішнього ринку та ризики роботи з російськими контрагентами.