Конфіскація та приватизація: як активи росії наповнюють бюджет України

Фонд державного майна України активізував роботу з конфіскованими активами російських власників та приватизацією державних підприємств. Як повідомив голова ФДМУ Дмитро Наталуха, кількість вилучених об'єктів зросла приблизно у 70 разів від початкових 20 одиниць, охопивши все — від антикварної зброї та автівок до сировини і діючих заводів.

Портфель конфіскованого майна різноманітний: серед лотів є квартира російського пропагандиста Артемія Лебедєва, яку придбала defense-tech компанія «Генерал Черешня» для створення музею пропаганди, а також гараж у Черкаській області зі стартовою ціною від 300 грн. Значна частина активів неліквідна через розташування на тимчасово окупованих територіях або зруйнована попередніми власниками, однак виручка від продажів уже перевищила 5,6 млрд грн. Кошти спрямовуються до спеціального фонду ліквідації наслідків збройної агресії та витрачаються на відбудову житла і компенсації постраждалим.

Серед конфіскованих підприємств — об'єкти, що працювали на військово-промисловий комплекс росії. Демурінський ГЗК постачав рідкоземельні мінерали для титанової губки, яка використовується у виробництві винищувачів і ракет. Миколаївський глиноземний завод, підконтрольний Олегу Дерипасці, та Глухівський кар'єр кварцитів також перейшли під управління держави. Служба безпеки України перевіряє потенційних покупців стратегічних об'єктів на зв'язки з Кремлем.

Окрема складна ситуація склалася навколо столичного ТРЦ Ocean Plaza. Попри щорічний прибуток понад 1 млрд грн, об'єкт обтяжений боргом близько 7 млрд грн, що перевищує його вартість. Державі належить 66% частки, а 33% утримує приватний міноритарій. ФДМУ не має права нараховувати відсотки за кредитом, стягнутим за рішенням ВАКС, що створює юридичну колізію. Стартова ціна формується на рівні понад 11 млрд грн за балансовою вартістю, а аукціон планують оголосити до кінця року.

Одеський припортовий завод, який пережив 5-6 невдалих спроб продажу і простоює, щомісяця потребує понад 60 млн грн на утримання. Однак війна в Ірані, що заблокувала Ормузьку протоку, через яку проходило 30% світового експорту аміаку, спричинила сплеск інтересу до заводу. Інвестори зі США, Туреччини, Перської затоки, Африки та Індії розглядають можливість придбання об'єкта зі стартовою ціною від $100 млн. Європейські компанії утримуються через воєнні ризики.

Умови приватизації великих об'єктів передбачають збереження профілю діяльності, робочих місць та обов'язкові інвестиції — для ОПЗ це щонайменше 500 млн грн протягом п'яти років. ФДМУ також інспектує приховані державні склади у центральних і західних регіонах, плануючи передати їх в оренду великим ритейлерам.

На найближчі п'ять років передбачено створення Суверенного фонду для управління стратегічними підприємствами, продаж міноритарних пакетів акцій на міжнародних біржах та повну приватизацію непрофільних активів, як-от пекарні чи спиртзаводи. Такий підхід дозволяє перетворити колишні важелі впливу ворога на фінансову основу для відбудови країни.