Удари по НПЗ Росії: як паливна криза змінює економіку агресора

У ніч на 20 вересня було уражено Московський нафтопереробний завод — одне з найбільших підприємств галузі в Росії, яке також залучене до постачання окупаційних військ. На об'єкті спалахнула масштабна пожежа.

Цей епізод — частина ширшої тенденції. Упродовж приблизно двох місяців удари по об'єктах військово-економічної інфраструктури виводили з ладу обладнання десятків нафтопереробних підприємств. Наслідки проявилися у виробництві та розподілі пального всередині країни.

За оцінками станом на початок вересня, випуск бензину в Росії покривав близько 70% внутрішнього споживання, а дефіцит сягав приблизно 30 тисяч тонн на добу. Ці цифри подаються як обережні. Водночас десятки регіонів запровадили жорсткі обмеження на продаж пального.

Певний час Кремль описував ситуацію як тимчасові труднощі. Згодом Володимир Путін визнав, що влада виявилася неготовою до атак, які призвели до різкого падіння випуску нафтопродуктів і спричинили найгострішу в сучасній історії паливну кризу. Головний посил його заяви — росіянам варто готуватися до збереження дефіциту бензину.

Причини кризи мають подвійний характер. З одного боку, це фізичне виведення з ладу переробних потужностей. З іншого — особливості російських бюджетних механізмів: нафтогазова галузь є не лише джерелом доходів, а й статтею видатків, адже бюджет фінансує ремонт обладнання після атак, і обсяг таких компенсацій зростає. Завантаження нафтових підприємств скоротилося до мінімумів із початку 2000-х років.

Окремий вимір — собівартість пального. Якщо врахувати у ній видатки на відновлення обладнання, показник може виявитися від'ємним, ідеться в аналітичній колонці.

Побічні ефекти дефіциту теж даються взнаки. На Сахаліні через брак пального впав вертоліт із місцевими чиновниками та пропагандистами. Цей випадок подається як метафора глибших процесів.

Прогнозувати швидкість подальших змін складно. Процес може розтягнутися на місяці й навіть роки, залежно від того, як швидко вдасться відновлювати потужності та перебудовувати логістику постачання. Обережно можна говорити лише про те, що тиск на паливний баланс і бюджет Росії зберігатиметься, поки тривають удари по переробній інфраструктурі.

Колонка, на якій ґрунтується цей огляд, є особистою думкою автора.