Металургія України: падіння виробництва, втрата ринків і пошук рішень

Виробництво сталі в Україні впало на 57%, що поставило металургійну галузь у критичне становище. За оцінками компанії «Метінвест», нові виклики загнали українську металургію «на межу виживання». Зупинка меткомбінатів потягла за собою скорочення суміжних виробництв: у серпні випуск продукції на гірничо-збагачувальних комбінатах знизився приблизно на 40%.

Ситуацію одночасно ускладнюють російські удари, висока вартість і дефіцит електроенергії, блокада морських портів, підвищення залізничних тарифів, брак локомотивів і вагонів, а також нові торговельні обмеження з боку ЄС.

Масштаб впливу галузі на економіку значний. За оцінкою генерального директора GMK Center Станіслава Зінченка, ГМК забезпечує близько 40% роботи «Укрзалізниці», 30–40% вантажної бази портів та 10–20% роботи машинобудування. Тому подальше скорочення металургії матиме наслідки далеко за межами самої галузі.

Терміни відновлення зупинених підприємств наразі невідомі. Фахівці продовжують оцінювати пошкодження «Запоріжсталі» та «Каметсталі». За словами Зінченка, відновлення великих виробничих потужностей може тривати довго через необхідність розбору завалів, виготовлення нового обладнання та складність його доставки під час війни.

Окремою проблемою залишається доступ до європейського ринку, куди раніше спрямовувалося понад 80% українського металургійного експорту. Нові квоти ЄС, які діють із липня 2026 року, можуть скоротити постачання української металопродукції на 60% проти 2025 року — до близько 1,05 млн тонн.

У «Метінвесті» оцінюють, що разом із витратами на CBAM нові обмеження можуть коштувати компанії майже €700 млн експортної виручки на рік. «Закритий для нас європейський ринок означає неминуче скорочення потужностей і зупинку заводів», — заявив Зінченко.

Паралельно Україна швидко втрачає і внутрішній ринок. Якщо раніше частка імпорту в споживанні сталі становила 10–20%, зараз вона наблизилася до 50%. Із приблизно 4 млн тонн внутрішнього споживання вже близько 2 млн тонн припадає на імпорт, переважно з Туреччини та Китаю.

Внесок металургії у ВВП також скоротився: з приблизно 10,3% до повномасштабної війни до близько 5,5% торік.

Криза створює й соціальні ризики. За оцінкою GMK Center, галузь забезпечує близько 70 тис. прямих робочих місць і ще приблизно 280 тис. — у суміжних секторах. Великі комбінати залишаються ключовими роботодавцями та платниками податків у Запоріжжі, Кривому Розі, Кам’янському та інших промислових містах.

Для виходу з кризи бізнес пропонує кілька ключових рішень. «Метінвест» виступає за створення окремого Фонду відновлення ГМК за аналогією з енергетичним сектором, компенсаційного механізму для зруйнованих підприємств із можливим фінансуванням до $100 млн на проєкт, а також використання міжнародної допомоги та конфіскованих російських активів. Також важливими є переговори з ЄС щодо пом’якшення квот на українську сталь та запровадження спеціального режиму CBAM на період війни.

Критичним залишається і відновлення морської логістики: за оцінками галузі, без стабільної роботи чорноморських портів металургійні комбінати не зможуть вийти на економічно виправдані обсяги виробництва.

У галузі попереджають: без комплексної підтримки Україна ризикує одночасно втратити експортні ринки, внутрішній ринок і виробничу базу, від якої залежать залізниця, порти, машинобудування та економіка промислових регіонів.

Як відомо, у серпні цього року експорт чавуну з України впав до 0 через блокаду портів. Якщо така ситуація продовжиться, це може призвести до втрати українськими експортерами своєї частки світового ринку.