Нафта дешевшає, а дизель тримає ціну: у чому причина розбіжності ринків

Brent подешевшав максимум на 4,2%, а ф'ючерси на West Texas Intermediate втратили понад 5%, спустившись приблизно до $95 за барель. Для нафти це може стати найдовшою серією падіння з червня. Поштовхом стали двоє чинників: зростання кількості суден, що проходять Ормузькою протокою, та дипломатичні кроки навколо війни США з Іраном. Разом вони послабили нещодавній ціновий стрибок.

Старший аналітик Bloomberg Intelligence з енергетики та сировинних товарів Роб Барнетт пояснює цю динаміку тим, що ринок сирої нафти значною мірою торгується на заголовках і геополітичних очікуваннях. Збільшення потоку суден через Ормузьку протоку та перспектива можливої угоди знижують побоювання масштабного перебою з постачанням.

Дизель підпорядковується іншій логіці. Його ціна формується під впливом фізичної доступності продукту та фундаментального балансу попиту й пропозиції. Саме дефіцит нафтопродуктів утримує високу вартість дизеля — близько $6,50 за галон на американських АЗС.

Теоретично здешевлення нафти з часом має потягнути за собою і дизель. Але між цими процесами можуть минути тижні або й місяці. Останнім часом два ринки синхронізовані помітно слабше, ніж зазвичай. Це має особливе значення напередодні опалювального сезону на північному сході США, де мазут фактично є аналогом дизеля і перебуває в близькому ціновому діапазоні.

Високу ціну дизеля підтримує кілька чинників одночасно. Україна атакувала нафтопереробні заводи в росії, а росія запровадила заборону на експорт дизельного пального. Проблеми виникли й на Близькому Сході: раніше нафтопереробні потужності регіону забезпечували світовий ринок авіаційним паливом, дизелем та іншими продуктами. Тож дефіцит відчувається не в одному регіоні — у багатьох частинах світу дизеля просто недостатньо, і це прямо відображається в ціні.

Зміни помітні й у нафтових потоках. За супутниковими даними, завантаження нафти Саудівською Аравією всередині Перської затоки різко зросло на вихідних, а кількість суден у головному порту країни в Перській затоці була найвищою з червня. Це вказує на повернення Саудівської Аравії до маршруту через Ормузьку протоку після зупинки ключового нафтопроводу через країну до Червоного моря — його роботу припинили на початку місяця після атак безпілотників.

На тлі дефіциту дизеля збільшення нафтопереробних потужностей виглядає логічним кроком, але швидко новий НПЗ не збудувати. За оцінкою Барнетта, введення нових потужностей потребує років, а можливо, й десятиліть. Тому короткострокового рішення через будівництво заводів немає. Реалістичніший шлях — повернути до роботи наявні потужності та відновити потоки нафтопродуктів до рівня, що існував до кризи.

Складність у тому, що американські та західні НПЗ уже працюють приблизно на 100% потужності. Запасу в системі практично немає. Якщо через відкладене технічне обслуговування хоча б один великий завод вимушено зупиниться, наслідки для ринку нафтопродуктів будуть відчутними.

Зростання вартості пального поступово скорочує попит: і споживачі, і бізнес починають використовувати менше продукту. Але поки цей ефект слабший, ніж можна було очікувати. Світова економіка продовжує працювати, тож попит на нафтопродукти залишається високим, а сукупне скорочення може становити лише кілька відсотків — без різкого обвалу споживання.

До конфлікту близько 20% світових поставок нафти проходили через регіон Перської затоки та Близького Сходу. Перебої з вивезенням цього обсягу створюють складну логістичну ситуацію, але поки не перетворилися на пропорційне падіння попиту.

Отже, ринок нафти й ринок дизеля подають різні сигнали. Сира нафта вже реагує на відновлення транспортних потоків і дипломатію, тоді як дизель залишається заручником фізичного дефіциту. Навіть якщо ціна нафти й надалі знижуватиметься, дизель може відреагувати із суттєвим запізненням — від кількох тижнів до кількох місяців. Особливо якщо нафтопереробні заводи й надалі працюватимуть без резерву потужностей.