Німеччина дозволила випуск палива за технологією «Росатома»: як це вплине на ринок

Німецький завод паливних елементів у Лінгені, що належить французькій Framatome, отримав дозвіл на розширення виробництва. З 22 липня 2026 року підприємство зможе виготовляти шестикутні паливні збірки для водно-водяних енергетичних реакторів — типу, розробленого ще в СРСР і поширеного у Центральній та Східній Європі.

Заявку на розширення ANF подала у березні 2022 року, а партнером стала TVEL — паливна компанія російської держкорпорації «Росатом». Виробництво відбуватиметься у спільному підприємстві з TVEL: за російськими ліцензіями, з російською технікою та документацією. У січні 2023-го Framatome і TVEL зареєстрували у Франції компанію European Hexagonal Fuel SAS для ліцензування цих технологій.

Дозвіл супроводжується жорсткими умовами. Працівникам TVEL, «Росатома» та їхнім підрядникам заборонено заходити на територію підприємства без погодження регулятора. Російське обладнання перевірятимуть незалежні фахівці, а його програмне забезпечення відокремлять від внутрішніх мереж заводу. Паливні стрижні з гадолінієм, що надходитимуть із РФ, скануватимуть за принципом «чотирьох очей», аби виключити маніпуляції.

Під час громадського обговорення надійшло 47 заперечень, зокрема вісім колективних, загалом близько 11 тисяч підписантів. Міністр довкілля Нижньої Саксонії Крістіан Меєр назвав співпрацю з російською корпорацією політично неправильною, однак відмовити в ліцензії не зміг: чинне атомне законодавство не дає правових підстав блокувати проєкт. Російська атомна галузь не підпадає під секторальні санкції ЄС, тож участь TVEL не заборонена.

Framatome пояснює рішення перехідним періодом: на першому етапі компанія хоче виробляти в Європі паливо, максимально подібне до перевіреної російської моделі. Завод у Лінгені може скоротити пряме ввезення готових збірок з Росії, але не розриває зв’язку з TVEL — залишаються ліцензії, документація та окремі компоненти. За даними німецького відомства з ядерної безпеки BASE, упродовж 2023–2024 років із підприємства в Електросталі до Лінгена відправили три партії паливних таблеток.

Залежність від російських паливних збірок виявилася стійкішою, ніж від нафти чи газу. Ядерне паливо проєктують під конкретний реактор, а повна кваліфікація нової конструкції триває роками. Угорський інженер Жолт Гарфаш стверджує: перехід оператора на виріб іншого виробника займає щонайменше п’ять-сім років, «навіть якщо нове паливо вже розроблене».

В ЄС працюють 19 реакторів ВВЕР: чотири великі ВВЕР-1000 у Болгарії та Чехії і 15 менших ВВЕР-440 у Чехії, Фінляндії, Угорщині та Словаччині. Після 2022 року всі п’ять держав почали шукати альтернативу TVEL. Болгарія отримала перше паливо Westinghouse у травні 2024-го, Фінляндія — того ж року. Чехія — у червні 2025-го. Словаччина уклала контракти з Westinghouse і Framatome, Угорщина — з обома компаніями, паралельно будуючи з «Росатомом» нові блоки АЕС «Пакш-2».

Україна має найдовший досвід заміни: «Енергоатом» перейшов на паливо Westinghouse ще до повномасштабного вторгнення, а після лютого 2022-го повністю припинив закупівлі російських збірок. У вересні 2023-го Рівненська АЕС стала першою у світі станцією, яка перевела реактори ВВЕР-440 на американське паливо. До 2028 року Україна має стати першою державою, чиї реактори ВВЕР працюватимуть виключно на неросійському паливі.

Framatome розвиває дві лінії: швидку — перенесення російської конструкції до Німеччини, і повільнішу — створення власної європейської конструкції ВВЕР. Власний дизайн компанії з’явиться не раніше 2028 року, а регулярні поставки можливі з початку 2030-х. Тим часом паливо Словаччині та Угорщині обіцяне з 2027-го — виконати ці зобов’язання можна лише збірками за російською ліцензією.

Євросоюз виділив 10 млн євро на проєкт SAVE для створення «стовідсотково суверенного» палива для ВВЕР-440. Єврокомісія оцінювала, що альтернативні поставки стануть доступними до 2027 року. Однак навіть після появи нового палива перехід триватиме поступово: під час планового перевантаження замінюють лише частину активної зони.

Лінген можна назвати мостом між російською технологією та європейським виробництвом. Проблема в тому, що цей міст збудований за російськими кресленнями. Без чіткого кінцевого терміну перехідна модель може стати постійною: оператори отримають надійне паливо, виготовлене в ЄС, і матимуть менше мотивації оплачувати складну повну технологічну заміну.