Паливний ринок: чому твердження про кризу на Заході через удари по НПЗ Росії не відповідають дійсності

Останнім часом у російських медіа поширюється теза про те, що Захід нібито опинився на межі масштабного дефіциту пального, спричиненого атаками на російську нафтопереробну інфраструктуру. Згідно з цими твердженнями, Європа та США вже нібито переживають найгострішу паливну кризу, яка надалі лише посилюватиметься.

Справді, глобальний ринок дизельного пального сьогодні функціонує в умовах звуженої пропозиції та підвищених цін. Проте пояснювати цю ситуацію винятково ударами по російських НПЗ означає штучно спрощувати комплексну проблему, яка має значно ширший набір причин.

Показово, що станом на 8 вересня Координаційна група з питань нафти при Єврокомісії не фіксувала жодних проблем із постачанням нафти та нафтопродуктів до Євросоюзу. Попит на дизель і авіаційне пальне вдавалося задовольняти за рахунок нарощування виробництва на європейських НПЗ та альтернативних поставок зі світового ринку. Комерційні й аварійні запаси нафтопродуктів у ЄС також зберігалися на достатньому рівні.

Водночас Єврокомісія визнала суттєву нестабільність цін і ризик подальшого загострення ситуації восени та взимку. Серед чинників, що на це впливають, називають нестабільність на Близькому Сході, загальну геополітичну невизначеність і сезонне зростання попиту. Тобто подорожчання чи обмежена пропозиція на світовому ринку ще не означають, що Європа вже стикнулася з фізичною нестачею пального.

Вплив українських ударів по російських НПЗ на світовий ринок справді має місце. За даними Reuters, у вересні три з шести найбільших виробників дизельного пального в Росії суттєво скоротили або повністю зупинили випуск продукції після атак безпілотників. Ці шість підприємств разом забезпечують близько половини російського виробництва дизеля. Зокрема, завод у Кіришах повністю припинив роботу, а Волгоградський НПЗ і завод НОРСІ функціонували приблизно на чверть номінальної потужності. Скорочення виробництва змусило Москву обмежити експорт бензину, дизельного та авіаційного пального.

Утім, у тому ж матеріалі Reuters зазначається, що глобальну пропозицію пального одночасно підірвали бойові дії навколо Ірану. На ситуацію також впливають російські експортні обмеження, перебої з переробленням і постачанням на Близькому Сході, сезонне збільшення споживання та ширші наслідки розв'язаної Росією війни проти України.

Таким чином, удари по російських НПЗ є лише одним із чинників напруження на ринку, але аж ніяк не єдиною причиною його поточного стану. Російська пропаганда вириває цей фактор із глобального контексту, аби перекласти відповідальність за проблеми світового паливного ринку на Україну та подати удари по інфраструктурі, яка підтримує російську воєнну машину, як загрозу для всього світу.

З огляду на сукупність названих чинників, найближчими місяцями ринок пального, ймовірно, залишатиметься чутливим до геополітичних подій, проте підстав говорити про фізичний дефіцит пального в Європі наразі немає.