Полювання на пускові: чи здатна Україна зменшити балістичну загрозу

Протягом липня російські війська запустили по Україні майже 200 балістичних ракет, включно із зенітними С-400 та гіперзвуковими «Циркон» і «Онікс». Це рекордний показник з початку повномасштабної війни. За даними Міноборони України, перехопити вдалося лише 29 ракет, що становить близько 15%. У Повітряних силах наводять ще меншу цифру — 10 знищених балістичних цілей. За перші десять днів серпня росіяни випустили вже близько 70 таких ракет, і збити вдалося лише одну.

Президент Володимир Зеленський неодноразово звертався до західних партнерів із закликом передати Україні додаткові ракети до систем Patriot. Він припускає, що зволікання з цим рішенням може бути спробою тиску на Київ. Утім, поки питання постачання залишається відкритим, українське військове керівництво розглядає альтернативний шлях — знищення пускових установок ворога до моменту запуску.

«Військові знають, що їм потрібно знищувати пускові ворога, таким чином зменшити удари по українській стратегічній інфраструктурі. Вони цим займаються і будуть це робити», — заявив Зеленський 5 серпня.

Наймасовіші залпи балістики, які РФ здійснювала в липні-серпні, налічували від 24 до 29 ракет. Для цього, ймовірно, залучалося 12–15 пускових установок, кожна з яких може випустити по дві ракети. Рекордний пуск за час війни становив 34 ракети, що відповідає 17 установкам. За оцінками аналітиків, Росія здатна одночасно використати до 36 пускових, розміщених поблизу українського кордону, що дозволяє здійснити залп приблизно з 70 ракет.

Водночас, за даними ГУР, Росія поки що не вийшла на рівень виробництва, який би забезпечував регулярні масовані обстріли. Заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький повідомив, що щомісяця РФ випускає близько 65 ракет 9М723 для «Іскандер-М», що майже на 10% перевищує планові показники. Зростання виробництва балістики відбулося за рахунок призупинення випуску ракет «Кинджал» і Х-32 та переорієнтації ресурсів.

Україна вже неодноразово атакувала російські пускові установки безпілотниками. Успішні випадки фіксувалися як на марші, так і на базах зберігання — зокрема, в Криму, Курській області та Краснодарському краї. Однак Росія вживає контрзаходів: змінює маршрути, маскує техніку, посилює прикриття засобами РЕБ та ППО.

Основна складність полягає у часі. Колона комплексу «Іскандер-М» виїжджає на пускові рубежі за 100–200 км від кордону, розгортання та залп займають 15–20 хвилин, після чого машина покидає позицію. Україна отримує розвідувальні дані про підготовку пусків від партнерів, але вікно для удару дуже вузьке — 10–15 хвилин.

Єдиним озброєнням, здатним встигнути, є надшвидкі балістичні ракети з дальністю 200–500 км. Україна розробляє два такі комплекси — «Сапсан» (Грім-2) і FP-9, швидкість яких сягає 2000–2300 м/с. Однак вони ще на стадії тестування, перші бойові пуски FP-9 анонсуються лише восени. Дрони, зокрема FP-2, «Барс» чи «Пекло», надто повільні для оперативного реагування на виявлену ціль.

Експерти сходяться на тому, що без стрімкого нарощення власних спроможностей або термінової західної допомоги вирішити проблему до зими буде вкрай складно. У ніч на 10 серпня, за даними OSINT-проєкту «Кіберборошно», ЗСУ провели роботу з виявлення та ураження пускових установок «Іскандер» на російській території, однак офіційного підтвердження результатів поки немає.