Росія переносить виробництво «Шахедів» під землю в Алабузі

Супутникові знімки фіксують у південній частині особливої економічної зони «Алабуга» в Татарстані вже близько 42 тисяч квадратних метрів підземних приміщень. Будівництво нових виробничих корпусів на майданчику триває вже кілька місяців, і російська сторона намагається максимально пришвидшити роботи. Про це 19 вересня повідомили аналітики, які оприлюднили знімки з координатами ділянки.

За оцінками аналітиків, рішення перенести частину виробництва ударних дронів під землю ухвалили після перших успішних ударів українських безпілотників по цій зоні. Підземна споруда такого масштабу дозволяє приховати обладнання та персонал під товщею ґрунту. На майданчику вже зведено кілька великих виробничих корпусів, а низка об'єктів перебуває на різних стадіях готовності.

Це не єдиний захід для захисту підприємства. Знімки за липень і серпень 2026 року вже показували масштабну антидронову інфраструктуру в «Алабузі», зокрема подвійний периметр з веж та захисних сіток навколо заводу. Будівництво нових цехів у південній частині зони розпочалося ще в травні 2026 року, і нині нова забудова там займає приблизно 340 гектарів.

Причини такої стратегії лежать у вразливості великих промислових майданчиків до далекобійних атак. Розосередження виробництва, додатковий захист і винесення цехів під землю ускладнюють ураження та здорожують його. Водночас це свідчить, що російська сторона розглядає випуск дронів як критичну ланку і готова інвестувати в її фізичний захист.

За оцінками американського центру CSIS, підприємство в цій економічній зоні здатне випускати до 5 500 ударних безпілотників типу «Шахед» і «Герань» на місяць. Відповідно, будь-яке розширення потужностей прямо впливає на можливий масштаб майбутніх атак по українських містах.

Окремий сюжет — залежність виробництва від іноземного обладнання. Раніше ГУР показало 20 одиниць техніки, яку росіяни використовують для випуску «Гераней» в «Алабузі»: серед них верстати, обробні центри та промислові роботи з Китаю, Німеччини, Японії, Швейцарії та Ірану. Крім того, Росія зіткнулася з дефіцитом китайських реактивних двигунів для безпілотників, що ускладнює нарощування виробництва нових типів дронів.

Якщо темпи будівництва збережуться, частина виробничого циклу може бути перенесена під землю вже найближчим часом. Водночас ефективність такого захисту залежить від того, наскільки вдасться приховати логістику, енергозабезпечення та постачання комплектуючих — саме ці ланки залишаються вразливими навіть за наявності підземних цехів.