Росія переносить виробництво «Герань» під землю: що це змінює

У спеціальній економічній зоні «Алабуга» в Татарстані триває розбудова комплексу з виробництва ударних дронів типу «Герань». Як зазначають аналітики Інституту вивчення війни, Москва нарощує потужності з випуску вуглецевого волокна на основі поліакрилонітрилу (PAN) — матеріалу, який використовують у конструкціях безпілотників. Ключовим елементом цього ланцюжка є підприємство «Алабуга-Волокно», що належить до структури «Росатома» і входить до дронового комплексу в «Алабузі».

За даними, наведеними у звіті, потужності підприємства планують наростити на 500 тонн вуглецевого волокна на рік до 2029 року. За оцінкою ISW, таке розширення дасть змогу додатково випускати близько 28 тис. ударних «Герань» щороку — приблизно на 78% більше за поточний річний обсяг. Плани побудувати нову виробничу лінію на 500 тонн на рік підтверджує й запис на сайті російського уряду від травня 2026 року.

Вуглецеве волокно в Росії застосовують у корпусах «Герань-1», «Герань-2», «Герань-3» і «Герань-4», а також в обшивці фюзеляжу, крил і хвостового оперення реактивної «Герань-5». Раніше 2026 року китайська державна компанія поставила «Алабуга-Волокну» 46 тонн PAN-прекурсорів, потрібних для виробництва цього матеріалу.

Одночасно Росія намагається фізично убезпечити виробництво від можливих ударів. Супутникові знімки за травень — липень 2026 року зафіксували підготовку території для розширення поряд із чинним заводом; про відповідні роботи повідомив український посадовець. За даними українського OSINT-ресурсу від 19 вересня, на території комплексу вже облаштовано близько 42 тис. кв. м підземного простору під майбутні виробничі об'єкти. Цей підземний цех — частина значно більшого будівельного майданчика площею близько 500 гектарів, розбудову якого почали наприкінці квітня 2026 року. Нове виробництво вуглецевого волокна зводять і поряд із периметром пасивного протиповітряного захисту з ґратчастих веж, споруджених у травні — липні 2026 року.

Загалом Москва планує суттєво наростити випуск безпілотників та комплектуючих: до 2030 року — приблизно до 130 тис. великих БпЛА на рік, а до 2035 року — до 350 тис.

Якщо заявлені темпи збережуться, перенесення частини виробництва під землю та нарощування сировинної бази можуть поступово збільшити стійкість дронового випуску до зовнішніх ударів. Водночас реалізація таких проєктів залежить від постачання прекурсорів, доступності обладнання та строків будівництва, тож фактичні обсяги можуть відрізнятися від заявлених. Наскільки швидко вдасться вийти на нові потужності, наразі оцінити складно.