Ампфутбол ветеранів: як «Шахтар Сталеві» підкорює чемпіонат України
Команда ветеранів «Шахтар Сталеві» за два роки пройшла шлях від невеликої групи ентузіастів до одного з лідерів національної першості з ампфутболу. Сьогодні колектив має бронзу чемпіонату та срібло Кубка України, а головною ціллю називає чемпіонський титул.
Ампфутбольна команда «Шахтар Сталеві» перетворилася на помітне явище у вітчизняному спорті. Проєкт, започаткований донецьким «Шахтарем» у лютому 2024 року, об’єднав ветеранів та військовослужбовців, які через гру повертаються до активного життя. Перше тренування відбулося 21 лютого 2024 року в Щасливому, а керувати процесом одразу доручили Богдану Більку, який раніше працював у дитячій академії клубу.
Для наставника напрямок виявився новим, тож знання доводилося опановувати практично з нуля. «На перших етапах я активно навчався, шукав інформацію, яка б мені дозволила якісно готувати гравців. Спілкувався з провідними тренерами», — розповідає Білько. Клуб навіть організовував онлайн-консультації з досвідченими фахівцями, щоб розібратися у специфіці ампфутболу.
Унікальність «Сталевих» полягає в тому, що всі гравці — ветерани бойових дій. Такий склад тренер називає рідкісним явищем навіть для світового ампфутболу. «Це унікальний досвід. Унікальний взагалі для світового ампфутболу, для європейського. Це нелегко», — визнає він.
Через специфіку контингенту склад команди постійно оновлюється. Службові відрядження, сімейні обставини або повернення на фронт періодично забирають гравців, тож за рік основа може змінитися кілька разів. Частина ветеранів після реабілітації обирає інші спортивні дисципліни, проте багатьох утримує саме командний дух ампфутболу, що допомагає у психологічному відновленні.
Серед тих, хто лишився з командою майже від початку, — Андрій Герасимчук. Його шлях у спорт розпочався з візиту Андрія Пятова до лікарні навесні 2024 року. «Уже з наступного тижня я спробував, поїхав. І до цього часу я в цій команді. Мабуть, першою емоцією був страх», — згадує ветеран. Найважчим виявився ранок після першого заняття, коли боліли всі м’язи. Але спільний досвід допоміг швидко порозумітися з партнерами, які нерідко звертаються одне до одного за позивними.
Тренувальний процес має свою специфіку. Польові гравці використовують дві милиці й одну ногу, тож технічний арсенал суттєво обмежений. «Для польового гравця в розпорядженні дві милиці й нога. Для технічних дій використовується стопа, її внутрішня й зовнішня частини, багато прийомів виконується п’ятою і підошвою. Мета — максимально задіяти ногу», — пояснює Білько. Воротарі діють однією рукою, а їхні вправи запозичені з футзалу. Команда тренується двічі на тиждень по півтори години, щомісяця проводить дводенні збори з товариськими матчами. Гравці живуть у різних регіонах країни, тож окрім спільних занять виконують індивідуальні програми.
Здобутки «Сталевих» уже помітні: бронза чемпіонату України та срібло Кубка, а окремі гравці залучаються до національної збірної. Амбіції команди зростають. «Мрія і мета на кожен день, щоб ми стали чемпіонами України», — формулює завдання головний тренер.
Цьогоріч BTN Foundation започаткував тривалу підтримку проєкту, а спільно з Shakhtar Social відкрито мережу центрів ампфутболу BTN:Start у Білій Церкві, Білогородці та Ірпені. Це дозволяє розширювати доступ ветеранів до спортивної реабілітації та соціалізації по всій країні.
