Турецька сталь з російської сировини тисне на ринок України: галузь просить захисту

Українські металурги стикаються зі зростаючим тиском з боку турецького імпорту, який значною мірою спирається на дешеву російську сировину. За даними Федерації металургів України (ФМУ), частка турецької продукції у структурі імпорту сталі в Україну вже перевищила 60%, що витісняє вітчизняних виробників з внутрішнього ринку, скорочує завантаження підприємств та зменшує податкові надходження.

Голова ФМУ Сергій Біленький зазначає, що Туреччина залишається найбільшим покупцем російської металургійної продукції. У 2025 році експорт чорних металів з РФ до Туреччини зріс на 42% і досяг $3,3 млрд. Зокрема, постачання слябів збільшилося на 22%, квадратної заготовки — на 50%, а чавуну — на 83%. Частка російської продукції в турецькому імпорті сягнула 78% у сегменті чавуну, 52% — слябів і 44% — квадратної заготовки.

«Дешеві російські напівфабрикати дають турецьким виробникам значну перевагу в собівартості. Після переробки ця продукція потрапляє на український ринок уже як турецька і продається за цінами, з якими наші підприємства не можуть конкурувати в рівних умовах», — наголошує Біленький.

Окремо у 2022–2025 роках Україна імпортувала з Туреччини 131 тис. тонн трубної продукції, причому щорічні обсяги після початку повномасштабної війни зросли у 2–3 рази. Нині турецькі труби займають близько 10–15% внутрішнього ринку, що вже позначається на виробництві, продажах та фінансовому стані українських заводів.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі відкрила антидемпінгове розслідування щодо імпорту сталевих зварних труб з Туреччини за зверненням вітчизняних виробників. Однак у ФМУ попереджають, що процедура може тривати понад рік, тому наполягають на запровадженні попередніх антидемпінгових мит та механізму контролю походження металопродукції за принципом melt and pour, який вже діє в ЄС.

Додатковим ризиком для України є можливе посилення захисних заходів Євросоюзу проти турецької сталі. За оцінками галузі, експорт з Туреччини до Європи може скоротитися на 50–60%, що загрожує перенаправленням цих обсягів на український ринок. «Якщо Євросоюз обмежує турецький імпорт, надлишкові обсяги шукатимуть інші ринки збуту. Україна має заздалегідь захистити власних виробників, інакше частина цієї продукції буде перенаправлена до нас», — підсумував Біленький.