Удари по Москві та загроза масованого обстрілу Києва: що змінює нова фаза війни

У ніч на 20 вересня українські безпілотники масовано атакували Москву та Московську область. Унаслідок ударів спалахнула велика пожежа на території логістичного технопарку «Соф'їно», також горів Московський нафтопереробний завод у районі Капотні. Мер російської столиці Сергій Собянін назвав цю атаку наймасованішою за весь час спроб ударів по місту.

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що під час нічної атаки на Московський регіон Сили оборони застосували низку українських далекобійних засобів, зокрема «Фламінго», «Паляницю» та Pelican. Генеральний штаб ЗСУ уточнив, що внаслідок удару по Московському НПЗ пошкоджено три установки підприємства, а також уражено російські зенітні ракетні комплекси «Бук-М3», радіолокаційну станцію «Небо-У» та місце виробництва безпілотників на тимчасово окупованій території.

У відповідь Міністерство оборони РФ 20 вересня опублікувало заяву, в якій погрожує посилити удари по військових об'єктах Києва. Відомство стверджує, що спроба атаки на Москву нібито провалилася, і заявляє про збиття 1951 українського безпілотника та 8 крилатих ракет за добу. Формальним приводом для погроз названо «атаки ЗСУ по цивільній інфраструктурі».

Ці заяви з'явилися на тлі ширшої тенденції: від початку повномасштабного вторгнення 2022 року атаки Росії на українську енергетику та інші об'єкти щоосені посилюються. Останніми тижнями Київ практично цілодобово зазнає російських ударів реактивними безпілотниками та балістичними ракетами. Ситуацію ускладнюють труднощі з протиповітряною обороною, які знижують ефективність збиття балістичних цілей.

Додатковим фактором напруги стало попередження розвідувальної спільноти США, передане українській владі, про високу ймовірність масованого обстрілу Києва та області протягом найближчих 72 годин. За наявною оцінкою, Росія може готувати до 50 балістичних ракет різних типів і до 50 крилатих ракет — зокрема Х-101, «Калібр» та «Іскандер-К».

Якщо цей сценарій підтвердиться, він стане черговим етапом у вже знайомій логіці сезонного тиску на українську інфраструктуру. Водночас обмін ударами по глибокому тилу — з українського боку по об'єктах у Московському регіоні, з російського — по Києву — свідчить про подальше розширення географії протистояння. Наразі заяви сторін залишаються взаємними погрозами, а реальний масштаб наступних атак стане зрозумілим лише з часом.