«Алабуга-Волокно» нарощує потужності: випуск реактивних дронів може зрости на 78%

Російська держкомпанія «Алабуга-Волокно» будує нові потужності у Татарстані. За проєктними документами, до 2029 року підприємство планує щорічно додатково випускати 500 тонн аерокосмічного вуглецевого волокна військового призначення.

Експертні оцінки вказують, що таке нарощування дасть змогу додатково виготовляти близько 28 тисяч реактивних безпілотників на рік для ударів по українських містах. Для порівняння: нинішні спроможності РФ оцінюють у понад 36 тисяч дронів-камікадзе типу «Шахед»/«Герань» щороку.

Ключова причина уваги до цього заводу — його роль у військово-промисловому ланцюгу. «Алабуга-Волокно» є єдиним у РФ виробником вуглеволокна, яке забезпечує міцність за мінімальної ваги під час виготовлення фюзеляжів далекобійних безпілотників. Саме тому розширення цього майданчика прямо впливає на масштаби випуску дронів.

Материнська структура підприємства — підрозділ перспективних матеріалів «Росатома» ЮМАТЕКС (Umatex Group). І завод, і ЮМАТЕКС перебувають під санкціями Великої Британії, США та низки інших західних країн.

Бізнес-плани та проєктні документи «Росатома» зібрав Український центр безпеки та співпраці (УЦБС). Згідно з ними, підприємство зводить сучасний завод, основним продуктом якого стане вуглецеве волокно марки UMT42S-3K для аерокосмічної галузі. Супутникові знімки за травень–липень підтверджують, що поряд із чинним виробництвом уже розчищають територію під нове будівництво. Спеціальний комітет Палати представників США щодо Китаю та український уряд вивчили ці внутрішні документи й підтвердили їхню автентичність.

Окремий сюжет — кадровий. У вересні 2025 року в Підмосков'ї знайшли мертвим генерального директора «Хімпромінжинірингу» (Umatex Group) Олександра Тюніна. За попередніми даними, він наклав на себе руки. А на початку вересня 2026 року з'явилися докази таємних постачань сировини для «Алабуга-Волокно» від китайської Jilin Chemical Fiber Group: вантажі з хімічними прекурсорами для вуглецевого волокна маскували під цивільні матеріали.

У сукупності ці дані вказують на тенденцію: Росія намагається масштабувати саме реактивний сегмент ударних дронів, спираючись на власне виробництво композитів. Якщо заявлені потужності справді введуть в експлуатацію, це може помітно змінити кількісні параметри ударів. Водночас терміни запуску, реальне завантаження ліній і доступність сировини залишаються чинниками, які можуть скоригувати ці оцінки.