Затримки зарплати під час війни: коли це законно, а коли ні

Оплата праці в Україні має пріоритет перед іншими платежами підприємства, тож посилання на необхідність розрахуватися з постачальниками чи контрагентами не є підставою для затримки. За загальним правилом зарплату виплачують не рідше двох разів на місяць з інтервалом не більше 16 календарних днів, а сам розрахунок має відбутися не пізніше семи днів після завершення періоду нарахування. Якщо день виплати припадає на вихідний або свято, гроші мають переказати напередодні.

Спеціальні правила воєнного стану зобов'язують роботодавця вживати всіх можливих заходів для своєчасної оплати праці. Відтермінування строків можливе лише тоді, коли підприємство фактично не може здійснювати виплати через бойові дії, і цей зв'язок потрібно підтвердити документально. Йдеться, зокрема, про руйнування офісу, пошкодження інфраструктури, блокування рахунків або інші наслідки бойових дій. Звичайні фінансові труднощі, як-от втрата замовлень чи касові розриви, не звільняють від відповідальності.

Затримка зарплати понад місяць або виплата не в повному обсязі загрожує роботодавцю штрафом у трикратному розмірі мінімальної зарплати на момент виявлення порушення. Воєнний стан може звільнити від штрафу, якщо компанія доведе, що порушення сталося безпосередньо через бойові дії або форс-мажор. Водночас звільнення від санкцій не скасовує самого боргу — зароблені працівником гроші виплатити доведеться.

Бухгалтерії у разі реальної неможливості провести виплату не варто просто чекати. Передусім потрібно зафіксувати причини: зібрати документи про пошкодження майна, блокування рахунків, перебої з банківським обслуговуванням, рішення місцевої влади, довідки Торгово-промислової палати. На підставі цих матеріалів керівник видає наказ про тимчасове відтермінування виплати, у якому має бути конкретно описано, що саме сталося і як це вплинуло на роботу підприємства. Просте формулювання «у зв'язку з воєнним станом» може бути недостатнім під час перевірки.

Працівників потрібно повідомити про затримку та її причини. Навіть при виплаті із запізненням роботодавець зобов'язаний поінформувати про нараховану суму, утримання та фактичний розмір виплати. Прозора комунікація та документування дій підтверджують, що підприємство не ігнорувало проблему.

За затримку працівнику може належати компенсація за втрату частини доходу, особливо коли йдеться про понад один календарний місяць. Тому бухгалтерії недостатньо просто перенести дату виплати — потрібно правильно розрахувати суму заборгованості та компенсацій.

Окремий ризик — звільнення працівника за наявності боргу. Затримка остаточного розрахунку може призвести до судового позову про стягнення середнього заробітку за час затримки. Накопичувати борги, сподіваючись розрахуватися пізніше, для підприємства вкрай ризиковано.

Верховний Суд у травні 2026 року у справі №334/4889/24 нагадав: за законного призупинення трудового договору роботодавець не зобов'язаний забезпечувати роботою та платити зарплату, але це не списує всіх зобов'язань. Тому компаніям важливо правильно оформлювати призупинення трудових договорів.

Підсумок для роботодавців: війна не скасовує обов'язок платити. Якщо підприємство працює, строки виплат порушувати не можна. Якщо ж виплата фізично неможлива через бойові дії, потрібно зафіксувати причини, зібрати документи, видати наказ, повідомити працівників, вести облік боргу та погасити його після відновлення роботи. Головна помилка — пояснювати затримку просто словами «це через війну» без документального підтвердження.