Експорт брухту: чому Україні радять не поспішати з відкриттям ринку

За оцінками учасників ринку, активізувалися спроби відкрити вивезення металобрухту за кордон. Однак президент Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати ICC Ukraine Володимир Щелкунов вважає, що будь-який перегляд чинних обмежень має починатися з точної картини внутрішнього ринку.

За його словами, українська металургія зараз працює в умовах російських атак, перебоїв з енергопостачанням, складної логістики та високої собівартості. Металобрухт є для неї важливою сировиною, тому в умовах війни цей ресурс має значення не лише як предмет торгівлі, а як основа для випуску продукції з доданою вартістю всередині країни.

"Коли тонна брухту залишається в Україні, вона стає частиною виробництва сталі та іншої металопродукції. Формуються зарплати, податки, транспортні та енергетичні платежі, працюють суміжні підприємства, створюється експортна виручка", — наводить аргумент Щелкунов.

Він наголошує: проблема не в самому експорті як такому. Питання в тому, що держава повинна оцінювати не вигоду окремих експортерів, а сукупний ефект для економіки. Тому перед будь-яким переглядом обмежень уряду потрібно визначити, скільки брухту фактично утворюється в Україні, які потреби внутрішньої металургії, які запаси вже накопичені й чи існує доведений профіцит. Лише за наявності надлишку можна говорити про вивезення його надлишкових обсягів.

Окремо Щелкунов звертає увагу на бюджетний бік питання. За його словами, при оцінці експорту недостатньо враховувати лише можливі митні надходження — слід брати до уваги також податки металургійних підприємств, зарплати, внески, транспортні та енергетичні платежі й валютну виручку від експорту готової продукції.

"Теза "відкриємо експорт і бізнес заробить" мене не переконує. Мене цікавить інше: скільки від цього заробить Україна?" — каже президент ICC Ukraine.

Ще один ризик, на який він указує, — непрозорі транзитні та посередницькі операції через країни ЄС. На думку Щелкунова, держава має бачити кінцевого покупця, реальну ціну, маршрут товару, ланцюг перепродажів і пов'язаних осіб.

Він визнає, що не кожна транзитна операція є незаконною. Але якщо основна маржа від українського ресурсу формується за кордоном, тоді як бюджет і промисловість в Україні втрачають, такі операції мають бути предметом особливої уваги контролюючих органів. Відповідно, подальша модель регулювання, на його переконання, має одночасно захищати бюджет, підтримувати заготівельну галузь і гарантувати металургійним підприємствам доступ до сировини.

"Жодного масштабного відкриття експорту металобрухту без доведеного профіциту, повного економічного розрахунку, прозорого контролю за експортними операціями та гарантованого забезпечення потреб української металургії", — підсумував Щелкунов.

За наявною інформацією, раніше брухт вивозили переважно через країни ЄС, зокрема до Польщі, де не потрібно сплачувати мито у 160 євро за тонну, а вже звідти продавали до Туреччини. За оцінками народних депутатів, через такі "сірі" схеми державний бюджет щороку втрачав щонайменше 3 млрд грн.

З огляду на це подальший сценарій регулювання ринку брухту, ймовірно, залишатиметься предметом дискусії між урядом, металургами та заготівельниками. Наразі жодних рішень про масштабне відкриття експорту не ухвалено, а отже, баланс між фіскальними інтересами, потребами металургії та контролем за експортними потоками ще належить знайти.