Чому США зацікавлені у виробництві ракет для Patriot в Україні

Нічний удар по Києву та області, під час якого російські війська випустили 24 балістичні ракети, жодну з яких не вдалося збити, загострив увагу до проблеми нестачі ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Наслідками атаки стали численні жертви та руйнування житлової і комерційної нерухомості.

Анонсована Дональдом Трампом на саміті НАТО передача ліцензії на виробництво таких ракет не розв'яже проблему негайно. Однак у перспективі власне виробництво могло б стати для України вагомим аргументом у протистоянні з агресором, особливо у разі реалізації спільного з європейцями антибалістичного проєкту Freyja.

Ініціатива щодо ліцензії не є лише жестом доброї волі. Американці самі відчувають дефіцит перехоплювачів. За оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень, станом на середину 2026 року у США налічується близько 800 таких ракет, тоді як до початку війни проти Ірану їх було 3100. Україні ж за весь час передали 600 ракет.

За п'ять місяців бойових дій на Близькому Сході Вашингтон витратив значно більше, ніж надав Києву. Залишок у 800 ракет фактично унеможливлює суттєві поставки Україні. Світове виробництво PAC-3 сягає лише 850 одиниць на рік, а для збиття однієї балістичної ракети потрібно щонайменше два постріли.

Передача ліцензії Україні означала б збільшення глобальних потужностей. Американці, ймовірно, зацікавлені у поповненні власних запасів ракетами, виготовленими на українських заводах. Сучасні війни демонструють, що балістика є серйозною загрозою, тож масштабування виробництва відповідає довгостроковим інтересам США та НАТО.

Попри скептичні заяви Трампа, американські чиновники запевняють, що переговори тривають. Посол США при НАТО Метью Вітакер зазначив, що наказу про зупинку не надходило. Конгресмен Майк Тернер в етері CBS припустив, що Трамп говорив і про Patriot, і про Tomahawk, і висловив переконання, що перемовини щодо передачі технології тривають.

Процес передачі виробничих прав є складним і тривалим. Роками американці лише передавали Україні озброєння у користування, а для налагодження власного виробництва знадобиться значно більше часу. Наразі лише Японія має ліцензію на повну збірку PAC-3 MSE, Німеччина виробляє компоненти та PAC-2 GEM-T, а деякі деталі, ймовірно, виготовляє Польща. Це надзвичайно обмежене коло країн.

Найближчим часом Україні слід розраховувати на інші джерела постачання або на розвиток власної антибалістичної програми. Європейські союзники мають запаси лише у кілька сотень ракет у найбільших країнах, що недостатньо для відбиття десятків російських ракет щомісяця.

Отримання ліцензії може бути завершене наприкінці 2026 або на початку 2027 року, якщо процес не затягнеться через бюрократію та політичні зміни після проміжних виборів до Конгресу. У будь-якому разі, це не стане чинником на полі бою найближчим часом. Сьогодні Україні потрібно зосередитися на створенні власних засобів протидії балістичним загрозам, а українські Patriot у майбутньому мають стати їхнім ефективним доповненням.