Річковий пісок виснажується: попит перевищує можливості Землі

Міжнародна група вчених проаналізувала 411 наукових робіт, опублікованих із 1974 року, і дійшла висновку: промисловий видобуток піску з річок виснажує запаси швидше, ніж планета здатна їх відновлювати. Попит на цей ресурс, необхідний для виробництва бетону, асфальту та будівництва доріг і фундаментів, став нестабільним.

Найпоказовіший приклад — дельта Меконгу на півдні В’єтнаму. Тут річка протікає через Лаос і Камбоджу, а в дельті працюють баржі з кранами: за три години одна така машина здатна вилучити близько 300 кубічних метрів піску. Гідролог Дунг Дик Тран із Наньянського технологічного університету зазначає, що у В’єтнамі поточні темпи видобутку перевищують природне поповнення відкладень майже в 11,8 раза. Природне поповнення тут становить близько 6,18 мегатонн на рік.

За період із 2015 по 2022 рік у регіоні видобули приблизно 366 мільйонів кубічних метрів піску. Це спричинило значний дефіцит наносів і призвело до поглиблення русла в середньому на 0,48 метра, тобто близько 0,053 метра на рік. Хоча на поверхні води така зміна може здаватися незначною, вона впливає на течію, стан річкової системи та структуру берегів.

Ерозія берегів Меконгу вже має відчутні наслідки: у період з 2018 по 2020 рік обвалилося понад 1800 будинків. До 2023 року на в’єтнамській ділянці річки зафіксували 585 великих осередків ерозії протягом 741 кілометра. Крім того, зміни русла посилюють так званий ефект підйому, коли солона вода просувається вгору за течією. Якщо темпи видобутку збережуться, експерти прогнозують, що до 2035 року піску в цьому регіоні може просто не залишитися.

Меконг — не єдиний постраждалий регіон. Китайське озеро Поянху змінилося настільки, що це помітно навіть із космосу. Подібні процеси спостерігаються в індійських річках Маюракіші, Коллідам, Субарнарекха та Аджай, а також у бразильських Парана і Токантінс, що входять до басейну Амазонки.

Головний автор дослідження, географ Едвард Парк, звертає увагу на різке зростання попиту на річковий щебінь за останні десятиліття. Пісок і гравій — найпоширеніші тверді матеріали у світі, вони становлять понад 70 % об’єму бетону. Будівельні компанії отримують вигоду від доступу до цієї сировини, але вчені закликають зважувати ці переваги з екологічними та соціальними витратами. Подальший розвиток галузі, ймовірно, потребуватиме перегляду підходів до видобутку та пошуку альтернатив.