Сталеливарна галузь України зупинилася: удари по заводах і втрати бюджету

У вересні російські ракетні війська чотири рази били по трьох найбільших сталеливарних заводах, розташованих у Запорізькій та Дніпропетровській областях. Ціллю стали доменні печі двох підприємств Групи «Метінвест» і заводу «АрселорМіттал» у Кривому Розі. Разом ці компанії забезпечували 90% виробництва сталі в країні.

Зараз їхні потужності простоюють. Керівник офісу генерального директора Групи «Метінвест» Олександр Водовіз констатує, що сталеливарної промисловості в Україні більше немає. За його словами, удари були надзвичайно точними: «Вони знали все про завод, вони точно знали, куди завдати удару».

Ключове питання — строки відновлення. «Наразі ми не знаємо, скільки часу займе ремонт: дні, тижні, місяці чи роки», — зазначив Водовіз. На підприємствах, про які йдеться, загалом зайнято понад 15 тисяч людей. Їхнє повне закриття вдарить і по зайнятості, і по доходах місцевих громад.

Причини ситуації лежать у площині безпеки виробництва. Металургійні комплекси — великі нерухомі цілі з високою концентрацією капітальних активів, і саме тому вони опинилися серед пріоритетів для ударів. Відновити доменні печі швидко неможливо: це складне обладнання, яке потребує тривалих ремонтів і значних інвестицій. До того ж робота підприємств залежить від стабільного енергопостачання та логістики, які теж перебувають під ризиком.

Наслідки для державних фінансів оцінюють у мільярдах. Прем’єр-міністр Сергій Корецький вважає, що через російські атаки Україна може втратити близько 1,5 млрд доларів податкових надходжень. Раніше він закликав народних депутатів якнайшвидше ухвалити законопроекти, потрібні для отримання міжнародної фінансової допомоги, назвавши ситуацію з державними фінансами критичною.

Обережний прогноз такий: якщо удари по металургійних майданчиках повторюватимуться, відновлення виробництва затягнеться, а галузь поступово втрачатиме кваліфіковані кадри й позиції на зовнішніх ринках. Навіть за сприятливого сценарію повернення до довоєнних обсягів виглядає віддаленою перспективою, адже йдеться не лише про ремонт обладнання, а й про відновлення ланцюгів постачання та інвестиційної привабливості.