Логістика під ударами: як атаки на склади змінюють ціни та що з цим робити

Логістичний центр у сучасній економіці — це не просто склад, а вузол, де сходяться імпорт, виробництво, роздріб, пошта та кінцевий споживач. Ракетні удари по таких об'єктах спрямовані не лише на знищення майна, а на порушення здатності бізнесу вчасно виконувати зобов'язання перед клієнтами.

У ніч на 19 липня 2026 року було зруйновано один із найбільших логістичних комплексів під Києвом — Amtel площею близько 100,2 тис. кв. м. Тоді ж постраждали склад WOG, головний склад Winetime, офісно-логістичний центр імпортера кави Coffeeton, склади видавництв. 21 липня повністю згорів торговельний центр «Епіцентр» у Сумах. У ніч на 5 серпня удари знову були спрямовані переважно проти складської інфраструктури: «Нова пошта» втратила сортувальний центр, «Епіцентр» зазнав значних втрат логістичних і виробничих об'єктів, Rozetka — наслідків трьох влучань балістичних ракет. У Київській області також зруйновано логістичний центр NOVUS і центральний склад Liqui Moly Ukraine.

Економічні наслідки таких ударів багатошарові. Перший удар — бухгалтерський: втрата будівлі, обладнання та товарів, частина яких юридично належить клієнтам складу. Другий — фінансовий: кредити, оренда землі, зарплати та податки залишаються, навіть коли активу вже немає. Третій — операційний: бізнес одразу платить за аварійні перевезення, тимчасові склади, понаднормову роботу та компенсації. Четвертий — людський: логістика працює позмінно, і кожна атака підвищує ризик для життя працівників, змушуючи компанії інвестувати в укриття та евакуаційні протоколи.

Особливо вразливі малі продавці маркетплейсів, які зберігають увесь товарний запас в одному центрі. Для них знищення складу може означати фактичне банкрутство. Виробники стикаються з ризиком зупинки ліній через брак одного імпортного компонента, що блокує виготовлення продукції, вартість якої у сотні разів вища.

Для споживачів наслідки проявляються у пізнішій доставці, звуженні асортименту та подорожчанні. Знищення навіть великого складу не обов'язково призводить до загальнонаціонального дефіциту, але повторювані атаки на різні регіони, порти та енергетику можуть створити системний тиск на товарний ринок.

Держава вже підвищила граничну компенсацію за пошкоджене майно до 30 млн грн, а компенсацію страхової премії — до 3 млн грн. Проте для великих логістичних комплексів це лише невелике покриття. Експерти наголошують на потребі багаторівневої системи: власна франшиза компанії, приватне страхування, державна та донорська перестрахувальна «парасолька».

Прогноз обережний: повністю невразливого складу не існує, тож стійкість має забезпечуватися розосередженням запасів, взаємозамінними регіональними центрами, автономним енергозабезпеченням і резервними маршрутами. Бізнес відмовлятиметься від економічно ефективних мегаскладів на користь кількох менших, що означатиме вищі витрати на одиницю послуги. Головна довгострокова загроза — воєнний ризик систематично відбирає ресурси від модернізації та відкладає підвищення зарплат.