«Запоріжсталь» під систематичним вогнем: що стоїть за серією ударів по комбінату

У ніч на 17 вересня комбінат «Запоріжсталь» знову опинився під обстрілом. Один працівник не встиг дістатися захисної споруди — він зазнав уламкових поранень і струсу мозку. На підприємстві суттєво пошкоджено технологічне й допоміжне обладнання, будівлі цехів і залізничну інфраструктуру. Загиблих цього разу немає.

За даними Метінвест Холдингу, від серпня по комбінату випустили 17 балістичних ракет. Після оголошення ракетної небезпеки співробітників завчасно сповістили та скерували до укриттів, де вони перебували до відбою. Постраждалого деблокували спільними діями персоналу підприємства та рятувальників, надали першу допомогу й доправили до медзакладу міста.

За словами Мироненка, росія свідомо руйнує виробництво, яке дає роботу тисячам запоріжців і виробляє українську сталь. Повторні удари по вже зупиненому підприємству він називає спробою не дати йому відновитися і повернутися до роботи. Нині на комбінаті тривають роботи з розбору завалів та ліквідації наслідків атаки, щоб оцінити реальні масштаби завданої шкоди.

Атаки на «Запоріжсталь» мають систематичний характер. 11 серпня удар пошкодив основне технологічне та допоміжне обладнання, інфраструктуру й енергосистему підприємства: тоді загинули 8 співробітників, 28 дістали поранення, а виробничі ланцюги на комбінаті розірвало повністю. 27 серпня атака вразила ті самі об'єкти виробництва, але обійшлося без загиблих і постраждалих. 12 вересня було пошкоджено доменне та сталеплавильне виробництво, енергетичні об'єкти й логістику, тоді травмувалися четверо працівників.

У Метінвесті наголошують, що «Запоріжсталь» залишається важливим промисловим підприємством Запоріжжя та всієї України, і завдання компанії сьогодні — зберегти комбінат, його команду та виробничий потенціал. Кожен новий удар ускладнює це завдання, але не змінює самої мети відновлення.

Що стоїть за цією серією? Повторюваність ударів по тих самих виробничих об'єктах указує на навмисну спрямованість проти підприємства, яке вже зупинене. Логіка таких дій — не стільки знищити наявні потужності, скільки завадити їхньому відновленню та поверненню до роботи. Для Запоріжжя це означає тиск на одне з ключових джерел зайнятості й на місцеву економіку загалом.

У короткостроковій перспективі масштаби втрат ще належить оцінити — триває розбір завалів. Відновлення виробничих ланцюгів, імовірно, потребуватиме часу й ресурсів, а подальший перебіг подій залежатиме від безпекової ситуації. Обережно можна припустити, що підприємство й надалі працюватиме в умовах підвищеного ризику, а пріоритетом залишатиметься збереження персоналу та виробничого потенціалу.