Металурги просять прискорити антидемпінгові заходи проти турецької сталі

Федерація металургів України (ФМУ) звернулася до влади з проханням пришвидшити антидемпінгові розслідування щодо поставок металопродукції з Туреччини. Голова ФМУ Сергій Біленький наголосив, що конкурентна цінова перевага турецьких виробників значною мірою забезпечується використанням дешевої російської сировини.

За даними федерації, Туреччина є найбільшим покупцем російської металургійної продукції. У 2025 році експорт чорних металів із РФ до Туреччини зріс на 42% — до $3,3 млрд. Зокрема, поставки слябів збільшилися на 22%, квадратної заготовки — на 50%, а чавуну — на 83%.

У ФМУ пояснюють, що російські напівфабрикати суттєво знижують собівартість турецької продукції. Після перероблення вона потрапляє на український ринок уже як турецька, створюючи нерівну цінову конкуренцію для вітчизняних підприємств.

За оцінками галузі, турецька сталь уже становить понад 60% у структурі імпорту в Україну. У 2022–2025 роках з Туреччини було ввезено 131 тис. тонн трубної продукції, а щорічні обсяги після початку повномасштабної війни зросли у два-три рази. Нині турецькі труби займають приблизно 10–15% українського ринку.

Металурги нагадують, що українські підприємства працюють в умовах високих тарифів на електроенергію, дефіциту кадрів, складної логістики та воєнних ризиків. Додатковий тиск дешевого імпорту негативно позначається на виробництві, продажах, фінансовому стані та зайнятості.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі вже відкрила антидемпінгове розслідування щодо імпорту сталевих зварних труб із Туреччини за зверненням українських виробників. Однак у ФМУ закликають не чекати завершення процедури, яка може тривати понад рік, а якнайшвидше запровадити попередні антидемпінгові мита та механізм контролю походження металопродукції за принципом melt and pour, що вже діє в Євросоюзі.

Окремо у федерації звертають увагу на можливе посилення захисних заходів ЄС щодо турецької сталі. За оцінками галузі, це може скоротити турецький експорт до Євросоюзу на 50–60%, що створює ризик переорієнтації частини цих обсягів на український ринок.