Металургія під тиском: тарифи, квоти ЄС і логістика загрожують зупинками

Галузь української металургії опинилася в ситуації, коли кілька негативних факторів діють одночасно, створюючи критичне навантаження на виробників. За відсутності додаткової підтримки підприємства можуть зупинятися масово, вважає головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко.

Наразі на галузь тиснуть одразу кілька чинників: вуглецевий механізм CBAM, нові квоти Євросоюзу на українську металопродукцію, фактичне блокування морського експорту та підвищення тарифів у транспортній та енергетичній сферах. За словами Тарасенка, усе збіглося в один момент, і найбільшою проблемою зараз є зупинка морського коридору. Під ударом опинилися 50% експорту сталі, 95% експорту чавуну, половина поставок залізної руди та 70% імпорту вугілля.

Підприємства, орієнтовані на експорт, не можуть компенсувати зростання витрат підвищенням цін, оскільки ціни формуються світовим ринком. На відміну від компаній, що працюють на внутрішнього споживача, металурги змушені самостійно поглинати додаткові витрати. Уже оголошені зупинки окремих підприємств, і, за оцінкою аналітика, вони навряд чи стануть останніми. Додаткове підвищення тарифів лише погіршує становище виробників, які вже втратили значну частину експорту.

Окремою проблемою залишаються торговельні відносини з ЄС. Україна не змогла домогтися ні відтермінування CBAM, ні винятків із нових імпортних квот. Як зазначив Тарасенко, ситуація в галузі зараз гірша, ніж була у 2022 році. Тоді втрату морського експорту вдалося компенсувати постачаннями до ЄС, коли європейські партнери прибрали торгові бар'єри. Тепер же, після введення імпортних квот на українську сталь, вітчизняні підприємства можуть втратити 1,3–1,5 млн тонн експорту на рік, або до 60%.

На думку експерта, у найближчі місяці пріоритетом має стати активізація переговорів із Європейською комісією щодо перегляду торговельних обмежень, а також запровадження внутрішніх механізмів підтримки промисловості. Водночас ключовим фактором невизначеності залишаються військові ризики. Подальші атаки на транспортну, портову та енергетичну інфраструктуру можуть суттєво погіршити економічну ситуацію, а будь-які економічні прогнози в таких умовах залишаються залежними від розвитку безпекової ситуації.