Рівненська фірма добудує львівський сміттєпереробний завод, тоді як у Рівному об'єкт простоює

Переможцем тендеру на добудову львівського сміттєпереробного заводу стала рівненська будівельна компанія «Сі Ес Груп Монтаж», яку пов'язують із бізнесменами Олегом Якимюком та Дмитром Струком. Ім'я переможця оголосили 10 вересня. Фірма виявилася єдиним учасником, що подав пропозицію, — на 92 мільйони 683 тисячі гривень.

Наразі триває підготовка документів для підписання угоди. Якщо перебіг процесу не ускладниться, договір із підрядником укладе львівське комунальне підприємство «Зелене місто». Згідно з документацією, завод мають добудувати до 1 липня 2027 року.

Компанія працює на будівельному ринку з 2012 року. У відкритих джерелах згадується, що вона неодноразово виступала підрядником НАК «Енергоатом», виконавши робіт загалом на суму понад 900 мільйонів гривень. Крім того, фірма була підрядником на Хмельницькій та Рівненській АЕС, де вартість договорів становила 26 і 25 мільйонів гривень відповідно. Саме цей досвід у масштабних інфраструктурних проєктах дає Львову підстави розраховувати на завершення будівництва.

Інша картина — у Рівному. Місцевий завод, зведений поблизу Шпанова ще 2013 року, пропрацював лише кілька місяців і зупинився. Серед причин називають відсутність ліцензій, нерентабельність і суперечки щодо тарифів. Відтак замість промислового сортування місто поки що обмежується інформаційними кампаніями про поводження з відходами, а фактичну роль ручних сортувальників на полігоні виконують роми, які оселилися поблизу.

Про перспективи будівництва нового підприємства висловився директор КАТП-1728 Сергій Марчук. За його словами, міська влада багаторазово вела переговори з іноземними інвесторами про створення спільного підприємства з переробки сміття, однак ті не наважуються вкладати кошти через ситуацію в Україні. «Загалом у нас є такі варіанти, як побудувати завод: залучати кредитні кошти або шукати інвесторів. Але зробити це можна буде лише після перемоги», — зазначив він.

Марчук нагадав, що вартість заводу, який збудував приватний інвестор і який так і не запрацював, становить близько 10 мільйонів євро. Технологія передбачає сортування відходів, їхнє сушіння та подрібнення, після чого з них виготовляють RDF-паливо для цементних заводів — зокрема його міг би приймати Здолбунівський цементний завод. Дорожчі варіанти будівництва сягають 20–30 мільйонів євро.

Паралельно Рівне розвиває культуру сортування серед мешканців: у місті встановлені контейнери для пластику, скла та металу, а також діють центри управління відходами, де речі отримують друге життя — одні здають одяг і побутову техніку, інші забирають їх.

Щодо ромів, які займаються сортуванням, то вони живуть за межами полігону, і місто до них стосунку не має. На полігон вони потрапляють самовільно. За словами Марчука, це явище, якого не повинно бути, але для його усунення потрібен сучасний завод із переробки відходів.

Отже, попит на сміттєпереробну інфраструктуру в регіоні залишається високим, а реалізація проєктів залежить від доступу до фінансування та стабільності інвестиційного клімату. Найближчим часом помітних зрушень на рівненському напрямку очікувати, вочевидь, не варто, тоді як львівський проєкт має шанс вийти на фінальну стадію.