Металургія під тиском: зупинка морського коридору загрожує простоями

Українська металургійна галузь стикнулася з комплексною кризою, спричиненою зупинкою морського коридору, що унеможливило експорт значної частки продукції. За оцінками аналітиків, ситуація 2026 року є складнішою, ніж у 2022-му, оскільки альтернативні ринки та маршрути суттєво звузилися.

У першому півріччі 2026 року через морські порти проходило близько 50% експорту сталі, 95% чавуну та половина поставок залізної руди. Зупинка цього каналу фактично позбавляє галузь основного збутового ресурсу. Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко зазначає, що морська логістика залишається ключовою для галузі, а її блокування створює загрозу одномоментної втрати ринків збуту.

Ситуацію ускладнює політика Європейського Союзу. Якщо у 2022 році ЄС компенсував втрату морських маршрутів скасуванням торговельних бар'єрів, то нині набули чинності нові імпортні квоти. За попередніми розрахунками, вони можуть скоротити постачання української сталі до Євросоюзу на 60% порівняно з попереднім роком.

Особливо вразливим виявився сегмент сталевих напівфабрикатів, експорт яких морем у першому півріччі сягнув приблизно 520 тисяч тонн. Сухопутне перевезення цієї продукції економічно невигідне через низьку маржинальність та додаткові витрати, пов'язані з CBAM.

Найбільших втрат, імовірно, зазнає гірничорудний сектор. Через зниження світових цін на залізну руду експорт через європейські порти, який рятував галузь у 2022 році, сьогодні не окуповується. Аналітики прогнозують, що частину залізорудних потужностей доведеться вивести в простій, а виробництво може скоротитися на 35% порівняно з рівнем першого півріччя 2026 року.

Блокування морського маршруту також ускладнює імпорт сировини. Після втрати Покровської вугільної групи українські заводи залежать від постачання вугілля зі США та Австралії. Його транспортування через європейські порти та залізницю може бути удвічі дорожчим, що підвищить кінцеву вартість продукції приблизно на 15%.

За оцінками експертів, прямі втрати металургії через скорочення експорту можуть сягати $150–200 млн щомісяця. Ця сума не враховує подорожчання імпортної сировини, зростання операційних витрат та ризик повної зупинки окремих виробництв.

Проблеми можуть торкнутися і внутрішнього ринку: через порти Україна імпортувала види прокату, які не виробляються всередині країни. За тривалої зупинки коридору така продукція може подорожчати або стати недоступною.

До логістичних проблем додалися CBAM, квоти ЄС, підвищення залізничних тарифів і вартості передачі електроенергії. Як наголошують аналітики, без швидкого втручання держави криза може призвести до довгострокового скорочення виробництва та втрати промислових потужностей. «Потрібні термінові рішення щодо розблокування морського експорту, перегляду торговельних обмежень ЄС і зниження внутрішнього тарифного навантаження. Інакше наслідки для підприємств можуть стати незворотними», — підсумував Андрій Тарасенко.