Атаки на НПЗ: як Україна розширює далекобійні можливості

У серпні зафіксовано 18 ударів по російських нафтопереробних підприємствах. Зокрема, 28 серпня безпілотники FP-1 атакували Ярославський НПЗ, що входить до п'ятірки найбільших у РФ. Того ж тижня було уражено Пермський НПЗ, який втратив близько 86% потужностей, а також завод «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез» у Кстово — четвертий за обсягом переробки в країні. Обидва підприємства зупинили роботу.

Військовий експерт Олександр Коваленко зазначає, що за роки повномасштабної війни дальність українських дронів зросла з приблизно 50 кілометрів до майже 3000. Системні удари майже щоночі не дають Росії повноцінно відновлювати пошкоджені виробничі майданчики. За його словами, Україна вже вийшла на рівень, коли може утримувати російські підприємства в стані обмеженої функціональності.

Енергетичний експерт Станіслав Ігнатьєв виділяє три стадії кампанії: спочатку удари створювали локальні проблеми окремих заводів, потім почали впливати на регіональні паливні баланси, а тепер одночасно виникають проблеми з переробкою, логістикою, запасами пального, експортом та ремонтами. Він наголошує на «ефекті накопичення технологічних втрат»: повторні атаки після часткового відновлення роблять ремонт економічно невигідним. Одночасний ремонт десяти підприємств — це вже не промислова задача, а системна проблема, яку ускладнюють санкції та вичерпання резервних потужностей.

За даними Генштабу, найчастіше для ударів застосовують БПЛА FP-1, Ан-196, RS-1 «Барс», «Січень», RZ-100 «Морок» та Міч-2000. Лідером за кількістю успішних бойових завдань є FP-1 виробництва компанії Fire Point — його застосування вдвічі перевищує сумарне використання інших основних дронів. Остання модифікація цього апарата здатна долати 3400 км.

Експерти вважають, що збільшення дальності — лише одне з завдань. Важливі також планування маршрутів, розвідка та масованість застосування. Коваленко припускає, що до кінця 2026 року українські дрони зможуть долати близько 4000 км, а удари по цілях аж до Владивостока не виглядають фантастикою. Сибір, з огляду на низьку щільність російської ППО, може стати вразливим напрямком.

Окремий аспект — економічна складова протидії. Російські ракети для зенітних комплексів коштують значно дорожче за українські дрони, тож навіть успішні перехоплення виснажують бюджет агресора. Тому ефективність кампанії оцінюється не лише за кількістю влучань, а й за сукупними витратами Росії на оборону, ремонти та логістику.

Паралельно удари тривають і на тимчасово окупованих територіях України. Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді повідомив, що за 26–28 серпня було відпрацьовано 21 енерговузол, зокрема Луганську ТЕС у Щасті, підстанції на 220, 150 та 110 кВ у Луганській, Донецькій, Херсонській областях та Криму. Від початку операції «Кримський рубильник off» уражено вже 315 енерговузлів.