Кадровий голод на Буковині: підприємці самі стають за кермо техніки

Кадрова криза у Новоселицькій громаді на Буковині змушує власників та директорів підприємств виконувати роботу, яку раніше робили наймані працівники. У сільському господарстві, переробці та комунальній сфері бракує людей, і це впливає на виробничі показники.

Аграрій Ігор Романчук, який вирощує зернові в селі Слобода, залишився без персоналу. Він каже, що після зміни вимог до критичності підприємства втратив можливість бронювати працівників: двох мобілізували до ЗСУ, ще двоє звільнились за сімейних обставин. Тепер Романчук особисто виконує всі виробничі функції.

Подібна ситуація у директора сільгосппідприємства в Рокитному Михайла Попова. З 12 працівників залишилось вісім, ще один написав заяву на звільнення. Попов розповідає, що о 5 ранку сам сідає за кермо і виїжджає у поле, оскільки більше нікому. Він поєднує ролі директора, оператора обприскувача, вантажника та завідувача складом. Підприємство вдруге отримало відмову у статусі критично важливого. В ОВА пояснили це тим, що компанія не звірила дані військового обліку з ТЦК та через зменшення кількості застрахованих працівників.

Найбільше м'ясопереробне підприємство Новоселиці, яке очолює Ірина Шкуматова, через брак персоналу втратило обсяги продукції. Від початку повномасштабної війни на фронті загинули двоє працівників. «Виручають пенсіонери та люди з інвалідністю», — зазначає Шкуматова. Найбільше не вистачає вантажників та операторів коптильних камер. Через скорочення обсягів виробництва підприємство втратило право на бронювання.

Комунальне підприємство «Новоселицька міська тепломережа» також потерпає від дефіциту кадрів. Виконувач обов'язків директора Вячеслав Єфтеній повідомив, що з 28 посад двірників заповнені лише дев'ять. Частина чоловіків не може отримати бронь, що ускладнює утримання персоналу.

Начальник Новоселицького управління центру зайнятості Едуард Топала зазначає, що проблема нестачі робітничих професій існувала ще до повномасштабного вторгнення. Цьогоріч до служби звернулись дев'ять сільгосппідприємств, усі вакансії вдалося закрити. Він також розповів про експериментальний проєкт, який дозволяє жінкам безкоштовно опанувати технічні професії, але заявок поки немає.

Підприємці поки не планують залучати іноземних працівників. Ігор Романчук переконаний, що на українській землі мають працювати українці. Ірина Шкуматова вважає найм іноземців малоймовірним через мовний бар'єр, а економістка тепломережі Олена Хоміцька не виключає такого варіанту, але наголошує на складнощах комунікації.

Станом на травень 2026 року в області дозволи на працевлаштування отримали 38 іноземців, ще 14 продовжили. Здебільшого це громадяни Румунії, Туркменістану, Великої Британії, Індії та Ізраїлю. За даними експертів, кількість трудових мігрантів в Україні за останні роки зменшилась удвічі. Вартість залучення одного іноземного працівника сягає приблизно 150 тисяч гривень.

На думку фахівців, першочергово дефіцит робочої сили варто закривати внутрішніми ресурсами: залучати жінок, людей передпенсійного віку та з інвалідністю. Іноземні працівники можуть стати лише допоміжним інструментом для економіки.