Закон Ґрема: названо країни, які можуть опинитися під тарифами за купівлю російської нафти й газу

За словами уповноваженого президента України з питань санкційної політики Владислава Власюка, документ передбачає мита розміром до 100% на весь імпорт із країн, які залишаються серед п'яти найбільших покупців російської сирої нафти та природного газу або сприяють обходу енергетичних санкцій.

За даними, які навів посадовець, за вісім місяців 2026 року Китай імпортував із Росії 585 млн барелів сирої нафти, Індія — 453 млн барелів, Туреччина — 44 млн барелів. Саме ці держави він назвав потенційними об'єктами застосування тарифів. До переліку можуть долучитися й Угорщина та Словаччина — якщо це підтвердить оновлення даних.

«Законопроєкт передбачає запровадження мит у розмірі до 100% на весь імпорт із країн, які залишаються серед п'яти найбільших покупців російської сирої нафти та природного газу або сприяють обходу енергетичних санкцій», — сказав Власюк.

Водночас документ містить окремі винятки, а президент США має право відмовитися від застосування тарифів, якщо це схвалить Конгрес.

Окрема проблема — постачання російського скрапленого природного газу до Європи. За січень–серпень 2026 року серед країн ЄС лідерами за імпортом були Франція (4,3 млн тонн), Бельгія (3,06 млн тонн) та Іспанія (2,77 млн тонн). Власюк нагадав, що Євросоюз ухвалив поетапну заборону на імпорт російського газу: для СПГ за довгостроковими контрактами основна дата припинення — 1 січня 2027 року, для трубопровідного газу за довгостроковими контрактами — 30 вересня 2027 року.

«Тому ризик застосування тарифів до європейських покупців залежатиме також від виконання ними зобов'язань щодо скорочення імпорту та передбачених законом винятків», — зауважив уповноважений.

Ще один напрямок — морські поставки нафтопродуктів із третіх країн, які допомагають Росії компенсувати дефіцит пального після ударів по її нафтопереробній інфраструктурі. За перші вісім місяців 2026 року до Росії морем надійшло чи прямувало 673 тис. барелів бензину з Індії, 325 тис. — з Марокко, 309 тис. — з Туреччини та 186 тис. барелів дизеля з Єгипту. Тому посилення контролю за компаніями, перевізниками, страховиками та фінансовими посередниками, які забезпечують такі поставки, Власюк вважає суттєвим для ефективності санкційної політики.

«Основна мета енергетичної складової законопроєкту — зниження рівня російських доходів від продажу енергоносіїв. Тому також важливі практичне застосування санкційного механізму, спрямованого на створення для держав і компаній, які співпрацюють з рф у галузі енергетики на різних рівнях, реальних економічних ризиків», — сказав він.

Другий напрямок, який Власюк назвав не менш важливим, — російський військово-промисловий комплекс. Для України ухвалення закону означає потенційну можливість використовувати важливий інструмент, щоб домагатися санкцій проти компаній і посередників, які допомагають Росії отримувати компоненти та технології для виробництва зброї.

«Саме від того, як адміністрація США використає надані законом повноваження, залежатиме його практичний ефект для російських доходів і можливостей обходити санкції, а відтак — спроможності Росії фінансувати війну проти України та розробляти власні технологічні рішення для її ведення», — наголосив уповноважений.

Законопроєкт розробили республіканець Ліндсі Ґрем та демократ Річард Блюменталь; загалом він має 119 співавторів серед конгресменів — демократів і республіканців, які підтримують Україну. Документ переглядали двічі: ще до смерті Ґрема 11 липня сенатори за погодженням із Білим домом пом'якшили частину положень. Перша редакція допускала мита щодо понад 60 країн, тоді як тепер документ зосереджений лише на п'яти основних імпортерах нафти та п'яти імпортерах газу. Початкова версія говорила про 500% тарифи, а узгоджена з президентом США — про ставку від 0 до 100%, причому остаточне рішення щодо конкретних ставок для кожної країни ухвалюватиме торговий представник США. Вже після смерті Ґрема Трамп, посилаючись на бажання покійного сенатора, попросив додати до документа санкції проти Ірану та «військового крила «Хезболли». 7 серпня законопроєкт проголосував Сенат США, 11 серпня його передали до Палати представників.

Якщо виходити з наведених даних, ключовим для ефекту закону буде не стільки сам факт ухвалення, скільки те, як адміністрація США скористається наданими повноваженнями. Показники імпорту російських енергоносіїв залишаються значними, а частина поставок нафтопродуктів іде морем із третіх країн, що ускладнює контроль. Обережно можна припустити, що найближчим часом увага зміститься до визначення конкретних тарифних ставок і переліку винятків, а також до того, чи виконуватимуть європейські покупці власні зобов'язання щодо поступової відмови від російського газу.